Ссавці моря

Люди завжди любили дерева, траву, квіти, звірину, птахів. Але раніше любов як би дрімала, заколисана свідомістю невичерпності навколишнього багатства. Тепер же, коли ріст міст усе відчутніше пригноблює ліси й ми, опинившись один раз у цих лісах, дарма мріємо зустріти ведмедя, вовка, оленя, рись, і навіть зайця, наша велика любов до природи прокинулася. Вона розбуджена не менш сильним почуттям - відповідальністю. Відповідальністю за те, щоб жили і процвітали звірі й птахи, щоб збільшувалась кількість риб, щоб тріпотіло листя на гілках, щоб цвіли квіти.

Важка задача стоїть перед людством. І треба чесно зізнатися: наше століття, славне грандіозними досягненнями цивілізації, виявилося непідготовленим для її рішення. Люди, звичайно узялися за діло. Національні парки, заповідники, заказники - все це вже є. Проводиться велика робота з акліматизації й охорони тварин. Але трапляється, наприклад і таке. У Каліфорнії, в одному мальовничому куточку біля гарного озера, всесильні батьки природи для досягнення всіх принадностей туризму знищили мошкару. Це була серйозна операція, із застосуванням вертольотів і сильних отруйних засобів. І успішна. А незабаром і слідом за мошкарою зникли й риби з озера, і птахи. В інших краях винищили докучливих мурах. Результат - катастрофа для лісу. Тепер там кращий подарунок фермерові - мішок з мурахами!

Таких прикладів багато. Вони навколо нас, ми про них багато чули й справедливо червоніємо, тому що їхня причина - ганебна неосвіченість. Це ми ж то, люди двадцятого століття, що створюють чудеса техніки, на кожному кроці виявляємо незнання механізмів природи! Більш того, захопившись своїми чудесами ми забули навіть назви багатьох звірів і птахів - назви народні й колись було саме собою зрозумілими.

Звірі, або ссавці, - клас тваринного світу (і типу хребетних), що у вищих своїх еволюційних перипетіях зробив людину. Сама назва класу - ссавці - містить у собі головну й, мабуть, що вичерпує характеристику основної якості, що відрізняє цей клас від інших у тваринному світі.

Одягнені у вовну - інша популярна характеристика цього класу. Однак отут необхідні деякі уточнення. Якщо немає звірів, що не кормлять своїх дитинчат молоком, то звірів, не одягнених у вовну, чимало.

У китів, наприклад, на тілі, точніше, на морді - небагато волосків: у гренландського кита - їх 250, у фінвала - 60, у дельфінів - не більше 8. Небагато волосся в слонів, бегемотів, носорогів, сирен. Є навіть гризуни, майже зовсім безшерсті: африканський кротячий пацюк фарум.

Але втрата вовни явище вторинне, спочатку всі ссавці були досить багато опушені. Вовна, укриваючи тіло, зберігає тепло, що виробляє особливі фізіологічні механізми. Ці внутрішні «ТЕС», якими еволюція наділили предків звірів і всіх їхніх нащадків, виявилися відмінним пристосуванням, надійним захистом від холоду й капризів погоди, допомогли вижити там, де гинули холоднокровні, залежні від сонячного тепла плазуни - прабатьки звірів. Однак виникла небезпека зайвого перегріву ізольованого від непогоди тіла. Потрібні були пристосування для охолодження свої, особливі. Під шкірою в тюленів, у товстому шарі сала є ділянки для відводу зайвого тепла. Але головний для більшості звірів і спочатку виникший у боротьбі за існування механізм охолодження - потові залози.

З потових залоз, як думають, розвилися пізніше й молочні залози - головне, що відрізняє всіх звірів від не звірів. Так що ця принципова властивість, випливає (історично й логічно) із частково загубленої деякими із них ознаки - одягненого у вовну тіла.

Перші звірі з'явилися на планеті приблизно сто п'ятдесят мільйонів років тому (на думку деяких дослідників, навіть ще раніше). Але в цю епоху всюди на Землі - у воді, у повітрі й на суші - панували рептилії, тобто плазуючі: різного роду динозаври, птеродактилі, іхтіозаври та інші зубасті, більші й малі страховиська їхнього класу, до якого належать крокодили, змії й черепахи. Самі звірі утворилися від особливої групи рептилій (птахи - теж, але від іншої групи).

Сімдесят мільйонів років тому сталося загадкове й швидке вимирання цілих кланів рептилій. Загинули тоді й всі динозаври (із причин скоріше генетичних, ніж зовнішніх). Почався швидкий розвиток ссавців. Нові форми життя виникали всюди на планеті. Ця епоха розквіт нового життя йменується третинним періодом кайнозойської ери. Крім яйцекладних і сумчастих з'явилися звірі вищого порядку - плацентарні. У самок під час вагітності утворюється в матці особливий орган - плацента, що забезпечує надійну передатну, так сказати, систему між плодом і матір'ю, що його виношує. Через плаценту плід одержує із крові матері потрібний для дихання кисень і продукти живлення й видаляються відходи життєдіяльності.

Старе поняття про «моралі» джунглів, про вовчі закони у звичайному, традиційному розумінні, які нібито панують у світі звірів, нині рішуче переглядається. Ці дикі бійки й гризня за самок, здобич або територію, звичайно, трапляються, і нерідко. Але, як тепер усе більше й більше з'ясовується, вони являють собою скоріше виключення. Багато тварин цю боротьбу ведуть із дотриманням певних правил, що обмежують каліцтва й смертельні поранення. Слабкий, відчувши силу суперника, або тікає, або просить про пощаду особливим лементом або позою, що у кожних видів тварин своя.

АМФІБІОНТИ

[від амфі... і біонт (и)], гетеротопні організми, мерогідробіонти, організми, які проводять одні фази життя в воді, інші — на суші.

ГІДРОБІОНТИ

[від гідро... і біонт (и)] тварини, усе життя яких проходить у воді.

Задовго до появи на нашій планеті людей, моря й океану були освоєні морськими ссавцями - китоподібними і ластоногими. Знахідки палеонтологів підтверджують існування китів і тюленів 26 млн. років тому в кайнозойському періоді. У процесі еволюції видовий склад морських ссавців перетерпів істотні зміни. Мінялися епохи і разом з ними й умови існування, одні види вимирали, інші, навпаки, зуміли адаптуватися і збільшувати свою чисельність. До цього часу на нашій планеті збереглися 119 видів морських ссавців, що об'єднані в два загони - китоподібних (Cetacea) і ластоногих (Pinnipedia), останні менш численні і включають 32 види.

Морські ссавці поєднують тварин різних по довжині і масі тіла. Тут можна зустріти дрібних тюленів і дельфінів, вага яких не перевищує 50 кг і великих велетнів як наприклад синього кита, вага якого може досягати 160 тонн. Кити, дельфіни і тюлені - досить своєрідна група морських тварин, що добре адаптувалася до зовнішнього середовища. Вони пристосувалися до мешкання в різних кліматичних зонах - арктичної й антарктичний, кореальної і навіть субтропічної. Їх можна зустріти поодиноку, невеликими розрізненими групами і великими чередами.

Дані палеонтології, що показують, що в найдавніших відкладеннях земної кори залишки тварин представлені морськими формами, як і дані порівняльній анатомії й ембріології, є доказом того, що життя на Землі одержало свій початок і розвиток у водяному середовищі. Однак прогресивний розвиток тварин у водяному середовищі не пішов далі класу риб. Відсутність вищих груп хребетних серед первинно-водяних тварин можна пояснити насамперед тим, що водяне середовище, що містить у середньому в 30 разів менше розчиненого кисню, чим повітря, не може забезпечити сильно зростаючу потребу організму в кисні при підвищенні обміну речовин, характерному для вищих класів тваринного світу.

Деякі представники вищих наземних класів тварин, що відбулися від водяних предків, у процесі еволюції вдруге перейшли до водяного способу життя. До таких повторно-водяних тварин належать: зі ссавців — ластоногі, кити і сирени, із плазунів — деякі черепахи і змії, з комах — деякі жуки, клопи й ін., з м'якотілих — деякі легеневі молюски. Незважаючи на високу пристосованість цих форм як у морфологічному, так і фізіологічному відношеннях до життя у воді, вони зберегли повітряний подих.

Водяні тварини поділяють на дві основні групи: морські і прісноводні. Дані палеонтології і фізіології показують, що сучасна прісноводна фауна виникає від морських форм. Саме в прісних водоймах жили вихідні форми хребетних і комах, що стали виходити на сушу і дали початок розвитку наземної фауни.


    Подібні статті

    Особливості розмноження птахів різних видів на прикладі гусака сірого, журавля та великого строкатого дятла
    Орнітологічні екскурсії захоплюють своєю неповторністю. Кожен виїзд на природу дає нові враження навіть спеціалісту. Це пояснюється перш за все особливістю самих птахів. Серед тварин птахи – найбільш показова група. На зоологічних екскурсі ...

    Хвороби та шкідники квіткових рослин
    Протягом багатьох століть пояснення хвороби були примітивними. Розвиток їх почався з ХІХ століття після доведення хибності теорії про зародження організмів. Основоположники лісової фітопатології Антуан де Барі, Воронін. Фітопатологія – вивчає ...

    Головне меню