Генетичні особливості мікроорганізмів
Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої і неживої природи.
Захворювання рослин, тварин і людини, вірусна природа яких у даний час установлена, у протягом багатьох сторіч завдавали шкоди господарству і здоров'ю людини. Хоча багато з цих хвороб були описані, але спроби встановити їхню причину і виявити збудник залишались безуспішними.
У 1915 р. англійський бактеріолог Ф. Туорт, а в 1917 р. канадієць Ф. д'Ерель, незалежно один від одного, відкрили віруси бактерій, названі д'Ерелем бактеріофагами («пожирачі бактерій»). Однак слід зазначити, що ще за 19 років до цього відкриття, в 1898 p., вітчизняний мікробіолог М.Ф.Гамалія описав явище лізису бацил сибірки під впливом невідомого агента, названого вченим бактеріолізином.
Отже, протягом 25 років було відкрито віруси, що уражують усіх представників царства природи: рослини, тварини і мікроорганізми. Проте упродовж багатьох років мікроорганізми не привертали до себе особливої уваги.
Мета роботи: проаналізувати генетичні особливості мікроорганізмів.
Завдання роботи:
1) Дати характеристику генетичного апарату бактерій;
2) Розглянути генетичні процеси в клітинах мікроорганізмів та їх особливості.
- Гени та генетична карта
- Фенотипова і генотипова мінливість прокаріот
- ДНК бактерій
- Генетичні рекомбінації у бактерій: трансформація, конюгація, трансдукція
- Регуляція генної активності
- Позахромосомні фактори спадковості
- Використання на практиці досягнень генетики мікроорганізмів
Подібні статті
Вікові особливості нервової функції
Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого
циклу на вікові періоди, що вимірюються роками. Відомо, що розвиток дитини
відбувається за кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Цей
процес є обов'язковим і передбач ...
Життя в межах внутрішніх водойм
Водні об'єкти, розташовані серед
суходільних масивів, називають континентальними, або внутрішніми. Вони
поділяються на водойми, або водні об'єкти уповільненого стоку, і водотоки —
водні об'єкти прискореного стоку. Водойми уповільненого сто ...