Анатомічна будова легень людини
Маса легень 0,5–0,6 кг, колір у них сірувато-рожевий. На середостінній артерія й нерви, що іннервують легені та бронхи, а виходять дві легеневі вени та легеневі лімфатичні судини, зв’язані сполучною тканиною. Ці елементи утворюють корінь легені, яким вона фіксується в грудній порожнині.
Легенева часточка
є структурною одиницею легень (приблизно 8 часточок в одному сегменті), яка має форму неправильної піраміди, основою оберненою до зовнішньої поверхні легень, а верхівкою – до внутрішньої. Часточки відділені одна від одної сполучною тканиною.
Функціональною одиницею легеневої часточки є ацинус. До складу легеневої часточки входить 16–18 ацинусів. Ацинус побудований із трьох частин:
1) альвеолярних бронхіол (І, ІІ, ІІІ порядків);
2) альвеолярних ходів (або проток);
3) альвеолярних мішечків. [13, 15]
Альвеолярні бронхіоли І порядку
утворюються у результаті дихотомічного поділу термінальних бронхіол. Вони мають таку ж довжину і діаметр, а також будову стінки, як і термінальні бронхіоли, але епітелій їх не має війчастих клітин. Основною відмінною рисою цих бронхіол є наявність у стінці маленьких комірок – альвеол. Альвеолярні бронхіоли ІІ порядку
мають меншу довжину, а кількість альвеол у їх стінці зростає. Альвеолярні бронхіоли ІІІ порядку
ще коротші – до 500 мкм і мають ще більше альвеол. Альвеолярні (респіраторні) ходи
мають діаметр у два рази більший, ніж альвеолярні бронхіоли, і велику кількість альвеол, між якими лишаються невеликі проміжки власної стінки альвеолярної протоки. Альвеолярні мішечки
побудовані з кількох альвеол, розташованих одна біля одної.
Альвеола легені
– це відкритий пухирець, заповнена повітрям комірка через тонку стінку якої відбувається газообмін. Загальна кількість альвеол в одній легені дорослого – 300 – 400 мільйонів. Максимальна поверхня усіх альвеол у дорослого під час вдихання повітря досягає 100 м2
Внутрішня поверхня альвеол покрита поверхнево-активною речовиною – сурфактантом
(Додаток 6). Вважають, що сурфактант є продуктом секреції гранулярних клітин і до його складу входять фосфоліпіди, білки та глікопротеїди. Прийнято вважати, що загальна поверхня альвеол (коливається в межах 40–120 мл), через яку здійснюється газообмін, залежить від ваги тіла. З віком відзначається зменшення площі поверхні альвеол [7].
Подібні статті
Характеристика електричної активності гіпокампу щурів на фоні довготривалого зооконфліктного стресу
З
метою розкриття основних анатомо-фізіологічних особливостей гіпокампу та його
ролі у підтриманні гомеостазу організму було досліджено та проаналізовано
основні літературні джерела.
В
ході проведеного аналізу було встановлено, що гіп ...
Інсулін
Основною ознакою
будови залоз внутрішньої секреції є відсутність вивідних проток, тому їхні
секрети виділяються безпосередньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих
секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, ...