Загальна характеристика представників класу безхребетних

Великий старогрецький учений і мислитель Арістотель (IV ст до н. е.) вперше спробував подiлити царство тварин на групи. Їх вийшло дві: тварини, що мають кров (звіри, птиці, плазуни, риби), і тварини без крові (комахи, раки, молюски і інші нижчі тварини). Це була перша зоологічна система і проіснувала вона досить долго.

Безхребетними нижчих тварин назвав в 1809 р. французький зоолог Жан Батист Ламарк. Серед всіх живих організмів Землі вони складають близько 3/4 видів. Відомо близько 1 400 000 видів безхребетних, і щорік описуються сотні нових видів. Учені вважають, що більшість тварин, головним чином, комах і павуків, все ще невідомі науці.

До безхребетних відносяться найрізноманітніші тварини, від одноклітинних простих до високоорганізованих, таких, як членистоногі (павуки, багатоніжки) або молюски. До групи безхребетних (Invertebrata) входять дуже різні тварини: від примітивних багатоклітинних - губок до високорозвинених: членистоногих, молюсків, голкошкірих і частини хордових; всього виділяють 16 типів.

Макросистема безхребетних (класифікація від рівня підцарств до типів) ще не може вважатися встановленою однозначно і помітно відрізняється у різних авторів [Догель В.А., 1981, Барнс Р., Кейлоу П., Олив П., Голдинг Д.,1992, Алексеев В.Н., Бабенко В.Г., Сивоглазов В.И., 2005].

Ділення тваринного світу на безхребетних і хребетних введене в 1801 французьким біологом Ж. Ламарком, але систематичного значення не має. Проте термін «Безхребетні», як описовий застосовується в науковій і особливо учбовій літературі. До Безхребетних відноситься переважне число тварин, що населяють земну кулю [Иванов И. Н.,2006].

Рис. 1. Первинні багатоклітинні тварини.

Ділення тваринного світу на безхребетних і хребетних введене в 1801 французьким біологом Ж. Ламарком, але систематичного значення не має. Проте термін «Безхребетні», як описовий застосовується в науковій і особливо учбовій літературі. До Безхребетних відноситься переважне число тварин, що населяють земну кулю [Иванов И. Н.,2006].

Відомо близько 1 млн. 260 тисяч видів безхребетних, тоді як хребетних всього 45 тис. видів. Найбільш багаточисельні серед Безхребетних комахи: їх відомо більше 1 млн. видів (насправді, ймовірно, не менше 2 млн.). Інші групи представлені наступним числом видів: прості 25 тис., губки 5 тис., кишково-порожнинні 9 тис., нижчі черв'яки 20 тис., молюски 107 тис., членисті (виключаючи комах) не менше 79 тис. [Буруковский Р.Н., 2001].

Інші групи представлені наступним числом видів: прості 25 тис., губки 5 тис., кишково-порожнинні 9 тис., нижчі черв'яки 20 тис., молюски 107 тис., членисті (виключаючи комах) не менше 79 тис. [Хадорн Э. Венер Р., 1989].

Число видів, що існують в природі, очевидно, багато більше; щорік описується декілька тисяч невідомих до того видів. Безхребетні поширені повсюдно - в прісних водах, в морях і океанах, на суші, в товщі грунту; багато хто є паразитами тварин і рослин.

Роль безхребетних в природі дуже велика. Тверді залишки тих, що жили в колишні геологічні епохи безхребетних увійшли до складу різних осадових порід. Інколи ці залишки є основною масою породи (вапняки, наприклад, майже цілком складаються із скелетів вимерлих безхребетних — форамініфер, коралів, моховаток, молюсків і ін.). [Дольник В. Р., 2005].

Багато безхребетних або продукти, що виробляються ними, служать їжею людині (мед бджіл, ракоподібні, молюски і ін.), кормом для різних промислових звірів, птиць і риб.

Продукти життєдіяльності деяких безхребетних мають господарсько-технічне значення (віск бджіл, шовкові нитки шовкопрядів, шелак кокцид, фарбувальні речовини, наприклад сепія каракатиць, перли і раковини молюсків, скелет коралових поліпів) [Шишкин О., 1989].

У ряді випадків для боротьби з шкідливими тваринами використовуються паразити і хижаки, що знищують цих тварин (біологічний метод боротьби з шкідниками корисних рослин і тварин) [Шалапенок Е.С., 2002].

У геології особливе значення має дослідження залишків копалин Безхребетні для визначення віку осадових. Поряд з корисними безхребетними — є багато шкідливих: тварини — носії збудників заразливих і паразитарних хвороб, проміжні господарі паразитичних черв'яків і переносники трансмісивних хвороб, отруйні тварини, шкідники зерна і зернопродуктов, шкідники сільськогосподарських рослин, шкідники лісу і ін. [Иванов А.В., 1985].

Подібні статті

Геном людини
XX століття стало століттям найбільших відкриттів у всіх областях природознавства, століттям науково-технічної революції, яка змінила і вигляд Землі, і вигляд її мешканців. Можливо, однієї з основних галузей знання, які будуть визначати ви ...

Вплив факторів навколишнього середовища на популяції гідробіонтів
У світі все живе пов'язане з водою і значною мірою складається з води. Академік В.І. Вернадський зазначав, що «вода стоїть осібно в історії нашої планети, не має природного тіла, яке могло б зрівнятися з нею за впливом на хід основних прир ...