Морфофізіологичеськие і біологічні адаптації до ендопаразітізму плоских черв'яків

Гельмінтоз - поразка організму людини гельмінтами (глистами). У медичній літературі гельмінтоз називають також глистовою інвазією. Термін «гельмінтоз» (від латинського Helminthos – глист) був введений Гіппократом, він першим детально описав клініку поразки деякими з гельмінтів.

При поразці гельмінтами виникають складні взаємини між двома живими організмами – паразитом і господарем, які мають тенденцію до затяжної або хронічної течії. Гельмінтозам свойственен досить широкий діапазон клінічних проявів: від безсимптомних до украй важких, представляючих загрозу для життя людини.

Медицині відомо більше 150 видів гельмінтів, зареєстрованих у людини. Залежно від біологічних особливостей паразита, від місця його проживання, гельмінтози ділять на просвiтнi і тканинні [Сергиев В.П., Лебедева М.Н., Фролова А.А., Романенко Н.А., 1997]

При тканинних гельмінтозах личинки і дорослі особини гельмінтів мешкають в тканинах, мігрують по кровоносному або лімфатичному руслу, локалізуються в підшкірній клітковині, рідше - в різних інших органах. При просветних гельмінтозах местомом проживання гельмінтів є кишечник. Крім того, існує безліч гельмінтозів, при яких тканинна фаза існує лише в початковому періоді хвороби або міграція личинок в тканинах повторюється періодично.

Зараження людини гельмінтами відбувається орально, через шкіру, інвазованими комахами і контактним дорогою. Оральним дорогою можливо заразиться: споживаючи погано промиті овочі і фрукти, оскільки розвиток личинкових форм геогельмінтов відбувається в грунті; споживаючи інвазоване (заражене) м'ясо ссавців, риб, ракоподібних, а також земноводних, плазунів і молюсків. Відмітимо, що термічна обробка м'ясних продуктів часто буває недостатньою для повного знищення гельмінтів [Бекиш О.Я., 1989].

Через шкіру можуть проникати личинки гельмінтів, що знаходяться у воді. Комахи частенько є проміжними господарями гельмінтів. Такі комахи також можуть бути причиною зараження людини.

При контактному способі зараження яйця і личинки виділяються з фекаліями; дозрівання яєць відбувається на шкірі і одязі інвазованого. Для підтримки життєдіяльності кишкові гельмінти використовують ті, що містяться в просвіті кишечника живильні речовини, тим самим як би «обкрадаючи» людину-господаря.

Гельмінти також можуть викликати механічне ураження тканин, на яких паразитують, що може супроводитися запальними явищами і порушенням функції органу. Істотне значення має хронічна мікрокрововтрата з пошкоджених стінок кишечника, яка інколи стає причиною розвитку анемії.

Патогенна дія гельмінтів на організм пов'язана не лише з поразкою тих органів, де вони локалізуються, але і із загальною дією на організм хворого. У його основі лежать алергічні і токсичні реакції, які викликаються продуктами життєдіяльності гельмінтів. Алергічні реакції особливо виражені в гострій фазі захворювання, посилюються при супер-і инвазіях [Романенко Н.А., Патченко И.К., Чебышев Н.В., 2002].

Алергічна відповідь організму виявляється у вигляді шкірних висипань всілякої локалізації і інтенсивності, лімфаденопатії, гіпереозинофілії, міалгій, артралгій, легеневого і абдомінального синдромів, гепатоспленомегалії.

Токсичний ефект гельмінтозу виявляється в зниженні апетиту, ослабінні процесів всмоктування живильних речовин в кишечнику, затримці зростання і відставання в розумовому і фізичному розвитку ураженої людини. Ці явища викликаються зменшенням вироблення чинника зростання [Белянина С.И., Пименова И.Н., Кузьмина К.А., 1994].

Відомо, що кишкові гельмінтози сприяють вивільненню речовин, які знижують опірність організму господаря. Цей процес, у свою чергу, полегшує впровадження вторинної інфекції, у зв'язку з цим особи, що хворіють на гельмінтози, інфікуються іншими небезпечними інфекціями, зокрема туберкульозом.

Існують дані, що інфекційні захворювання, такі як гепатит, черевний тиф, шигеллез та інші, у хворих гельмінтозом протікають важче, гірше піддаються лікуванню, частіше дають ускладнення. Найбільш загальною патологічною дією практично всіх збудників паразитарних хвороб людини є алергізація і придушення імунної відповіді організму.

Подібні статті

Принципові відмінності живих систем від неживих
Проблема походження життя отримала зараз непереборну цікавість для всього людства. Вона не тільки залучає до себе пильну увагу вчених різних країн і спеціальностей, але цікавить взагалі всіх людей світу. Зараз вважається загальновизнани ...

Біологічні особливості веслоноса
На сучасному етапі функціонування рибного господарства в Україні постає необхідність виявлення додаткових резервів його розвитку, зокрема, пошуку нетрадиційних підходів у веденні господарства, спрямованих на підвищення ефективності, прибут ...