Історія дослідження фауни прісноводних молюсків Волині

Матеріали досліджень фауни прісноводних водойм України вперше з'являються в 30-60 рр. ХІХ ст. у працях А. Андржейовського (1825), Г. Белькс (1866), Е. Ейхвальда (1830). Дещо пізніше були опубліковані фундаментальні праці з малакології. Першого, хто започаткував всесторонній підхід до вивчення молюсків, потрібно відзначити К. Кесслера (1856, 1857, 1877) та Б. Дибовського (1862), а монографія І. Бонковського (1892) не втратила свого значення і сьогодні.

Період ХІХ ст. в історії зоології характеризується першими спробами вивчення екології прісноводних тварин. Мала кологи приділяють значну увагу дослідженню прісноводних молюсків України. Задовго до розвитку гідробіології малакологи грунтовно вивчали аутекологію прісноводних молюсків. Лише з 1890 р. розпочинається розвиток гідробіологічних досліджень, які охоплюють фауну безхребетних тварин великих рік України (В. К. Совинський, 1888). Поруч з дослідженням великих рік проводилися і дослідження малих річок, а також озер, ставків й тимчасово пересихаючих водойм. Найбільш послідовним у своїх дослідженнях молюсків був І. Бонковський (1892).

Зоологічні та палеозоологічні дослідження А. Андржейовський розпочав у 1824 р. , будучі ад'юнктом ботаніки в Кременецькому ліцеї. За дорученням попечителя Віденського учбового округу ним було здійснено поїздку по території басейну Західного Бугу. Докладно досліджено верхню, середню та нижню частини річки. А. Л. Андржейовський зібрав багатий матеріал з різних таксономічних груп безхребетних та хребетних тварин. Крім того, він знайшов захоронення викопних молюсків й інших безхребетних тварин.

Ейхвальд одним із перших подає відомості про молюсків Південно-Західного краю в праці ‘Naturhіstоrіsche vоn lіthaeun Wоlhynіen and Роdоlіen іn geоgnоstіsch-mіneralоgіster, bоtanіscher und zооlоgіster’ (1830). Слід зазначити, що Ейхвальд мав значний вплив на формування наукових напрямків у Кременецькому ліцеї. Він корегував наукові дослідження кременецьких природодослідників та неодноразово проводив з ними спільні екскурсії, у яких предметом вивчення були й молюски .

Після створення Київського університету Святого Володимира першим завідувачем кафедри зоології був призначений А. Андржейовський (з 1835 по 1838рр. ). Коли університет було закрито царським урядом, він продовжив працювати в Ніжинському ліцеї, де займався зоологічними та палеозоологічними дослідженнями. У період роботи в університеті А. Андржейовський здійснює численні експедиції по Волинській губернії, збирає велику кількість викопних та сучасних молюсків. Його збори стали основою малакологічної колекції Київського університету.

В університеті А. Адржейовський продовжив наукові дослідження з систематики і таксономії викопних, та сучасних молюсків. Вчений проводив глибокий аналіз морфології молюсків.

Андржейовський загалом був природодослідником широкого профілю. За період своєї роботи в Київському університеті він визначив і систематизував значну кількість видів викопних молюсків, про що свідчить низка його палеонтологічних робіт, опублікованих у 1850,1852-1853, 1883 рр. А. Андржейовський підтримував тісні зв'язки з відомим конхіологом Г. Дегелем (Париж), неодноразово посилав йому для підтвердження правильності визначення колекції. Дегель високо оцінив роботи А. Андржейовського з систематики Gastrороda, Bіvalvіa, Ceрhalороda. Палеонтологічні дослідження природодослідник використовував при вивченні геологічних формацій. Можна вважати, що він близько підійшов до відкриття методу стратиграфії.

К. Ф. Кесслер у 1842 р. починає організацію та розширення зоологічної колекції Київського університету, яка складалася із двох розрізнених колекцій. Перша була з Кременецького ліцею та складалася із 2220 видів молюсків, 2585 видів комах, 79 видів ссавців, 453 видів птахів, 119 видів риб. Крім переліченого були представлені плазуни, черви, летючі миші. Друга колекція складалася з екземплярів закритої Вільнюської медико-хірургічної академії.

У цій роботі К. Кесслеру допомагав його учень, колега К. Єльський. Він здійснює численні малакологічні екскурсії в околицях Києва. У праці "О малакологической фауне окрестностей г. Киева"( 1862) та списку прісноводних молюсків була описана фауна молюсків Полісся. Ці роботи були високо оцінені професором Київського університету В. К. Совинським (1887). Зокрема, до перших повідомлень про фауну молюсків родини Lymnaeіdae Українського Полісся можна віднести роботу К. М. Єльського (1862), у якій автор повідомляє про малакофауну околиць м. Києва. Він виявив вісім представників лімнеіїд.

Слід відзначити, ще вивченням родини Ставковикові Lymnaeіdae займалися переважно вчені зі Львова, працівники музею Дзедушицьких та члени наукового товариства імені Шевченка Й. Дзедушицький, И. Дзедзелевич, М. Ломницький, К. Полянський, В. Левицький та ін.

Й. Бонковський систематично досліджував молюсків Західної України. Він був з 1879 р. членом краківської Коmіsіі Fіzyоgrafі. У 1882 р. Д. Бонковський вступив до зоологічної секції товариства природодослідників імені Коперника. Результати його досліджень публікувалися переважно в часописах "Kоsmоs", та "Sрraw. Kоm. Fіz. " . Однією з найбільш фундаментальних праць Й. Бонковського про малакофауну регіону є "Mіeczakі" (1892). Автор монографії докладно аналізує фауністичний склад малакофауни Галичини, Польщі, Німеччини, подає ґрунтовний опис видів. Крім цього, робить зоогеографічний аналіз та екологічні особливості поширення молюсків. Аналіз фауни Польщі включав і представників малакофауни Волині й базувався на багатьох працях.

Подібні статті

Кісткові риби
Кісткові риби - найбільший клас хребетних тварин, що нараховує близько 20000 видів. Найдавніші представники цього класу походять від хрящових риб в кінці силуру. В даний час 99% класу належать до так званих костистих риб, які вперше з'явил ...

Антигени, їх властивості та будова
Антиген - функціональне поняття. Ним може бути будь-яка речовина, що здатна викликати імунну відповідь. Потужними антигенами є білки. Це зрозуміло, оскільки більшість процесів імунного розпізнання - це білок-білкові взаємодії. Білковими ...