Сигнальні молекули, асоційовані з позаклітинним матриксом печінки

білок печінка еластин матрикс

Вирізняючою особливістю процесу регенерації печінки є те, що всі молекулярні події не обмежуються визначеним типом клітин, а залежить від чіткої взаємодії поза- та внутрішньоклітинних факторів, які походять з різних типів клітин печінки, включаючи клітини Купфера, стелатні клітини печінки, ендотеліальні клітини, клітини епітелію жовчних проток та гепатоцити.

Наслідком цього є проліферація та відбудова (відновлення) нормальної паренхіми печінки й повернення повноцінного функціонування даного органу. В аспекті молекулярних комунікацій між різними типами клітин печінки за участі сигнальних молекул особливого значення набуває позаклітинний матрикс печінки.

Відомо, що гостре ураження печінки, в тому числі і втрата частини паренхіми внаслідок механічного, фізичного чи біологічного пошкодження, супроводжуються активацією процесів спрямованих на відновлення цього метаболічно активного органу [15,16]. Одним з елементів цього каскаду регенераційних процесів є активація стелатних клітин печінки, що полягає у переході цих клітин зі стану спокою [17]. Морфологічно це проявляється у зміні фенотипу цих непаренхімних клітин з ліпоцитного до міофібробластного, основною ознакою чого служить втрата ліпідних крапель цими клітинами [18,19]. Одночасно активовані стелатні клітини починають інтенсивно синтезувати фактори росту (особливо фактор росту гепатоцитів) та компоненти позаклітинного матриксу (в першу чергу колаген), які виступають основними сайтами локалізації та диференціації новоутворених гепатоцитів [19].

На даний час виділено більше 10 факторів, що впливають на проліферацію клітин печінки. Серед них найбільш вивчені гепатопоетини, епідермальний (EGF), трансформуючий (TGF), тромбоцитарний (PDGF), інсуліноподібний (IGF), гепатоцитарний фактори росту (HGF) [20].- поліпептид, який продукується в основному в підщелепних і дуоденальних залозах та нирках і секретується ендокринно в слюну і сечу. Являється потенціальним стимулятором проліферації і диференціювання багатьох типів клітин, включаючи гепатоцити. Він активує як ізольованих гепатоцитів в культурі, так і in vivo при введенні його в черевну порожнину експериментальним тваринам.α - це низькомолекулярний поліпептид, який володіє мітогенною активністю для різних типів клітин. Насамперед був виділенний із пухлинних клітин. Подальші дослідження показали, що TNF-α здатний активувати синтез ДНК в первинній культурі гепатоцитів.β - гомодимерний пептид, відомий як сильний інгібітор проліферації, стимулюючий EGF, TGF-α і HGF.

Після часткової гепатектомії (ЧГЕ) у щурів тканинний рівень TGF-β прогресивно збільшувався від початку регенерації до її піку. Після 72 годин його концентрація була збільшена в 4 - 8 разів і лиш до 96 годин досягала контрольного рівня. Ці спостереження навели на думку, що TGF-β під час регенерації печінки являється антагоністом для факторів стимуляторів [21].і IGF-2 являються яскраво вираженими мітогенами, які відіграють важливу роль в рості розвитку організму. Найбільш вивчений IGF-1 або соматомедин. Це поліпептид, який продукується печінкою. Має паракринний вплив на рецептори непаренхіматозних клітин, забезпечуючи їх проліферацію.- найбільш сильний стимулятор регенерації печінки. Це протеїн, вперше виділенний із сиворотки крові щурів після ЧГЕ, а потім із сиворотки і плазми крові хворих з гострою печінковою недостатністю і з аскетичної рідини пацієнтів з цирозом печінки.

Такі цитокіни, як інтерлейкін-1 (ІЛ-1), інтерлейкін-6 (ІЛ-6), фактор некрозу пухлин (TNF-α), а також простагландини, які утворюються в клітинах Купфера, здатні діяти на клітини печінки в гостру фазу відповіді на пошкодження. Вони відіграють істотну роль в проліферації і диференціації клітин. Експерементально встановлено, що в перші години після ЧГЕ продукція цитокінів клітинами Купфера підвищується. Під їх впливом на поверхні гепатоцитів, ендотеліальних клітин синусоїдів і клітин Купфера здійснюється адгезія нейтрофілів. Ці міжклітинні адгезіонні молекули, як і клітини Купфера здатні виділяти цитокіни, активуючи синусоїдальні клітини. На думку багатьох дослідників, даний механізм може слугувати пусковим поштовхом до регенерації печінки.

Подібні статті

Біологія та екологія бактеріофагів
Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої ...

Участь мікроорганізмів в кругообігу азоту
Молекула азоту є однією із найінертніших. Д.Резерфорд, який вперше (1772) виділив азот з повітря, назвав його нежиттєвим тому, що він не підтримує ні дихання, ні горіння. Проте тепер усім відомо, що азот є необхідною складовою частиною нук ...