Поширення Leontopodium alpinum Cass

Рід Leontopodium нараховує понад 20 видів і різновидностей, що поширені переважно в горах Центральної Азії, яка і є батьківщиною Едельвейса. З часів льодовикового періоду одна його різновидність поселилась в горах Центральної Європи і відома тепер під поширеною тірольською назвою едельвейс.

У горах Тань-Шаню, Тібету, Афганістану місцеві види едельвейса зустрічаються досить часто. В Європі едельвейс - рідкісна рослина й у всіх країнах взятий під охорону : в Швейцарії - ще 1878 р., в приальпійських областях Австрії - 1886 р., в князівстві Ліхтенштейна - у 1907 р.

Серед народів, що населяють гори Австрії, Швейцарії, Франції, Італії, Югославії та інших едельвейс дуже популярна квітка-символ.

Перше відоме повідомлення про Едельвейси у наших Карпатах належить польському ботаніку та географу Антонію Реману (Rehman, 1873), який подає білотку під назвою Gnaphalium Leontopodium L. з двох оселищ: 1) на вапнякових скелях під Шпицями; 2) на вапнякових скелях П’єстрілє Домней на території сучасної Румунії. Гуго Запалович у відомій праці цих оселищ не вказує, натомість зазначає оселища під перевалом між г. Фаркау і г. Міхайлєкул від півночі на висоті 1745 м н. р. м. і на Драгобраті в масиві Свидовця на висотах 1685-1740 м. У 1924 р. Т. Вільчинський подає Leontopodium для масиву Петроса у пасмі Чорногори на скелях та осипах збоку полонини Занога, в межах висот 1850-1950 м н. р. м.

У «Визначнику рослин Українських Карпат» (1977), окрім наведених оселищ на г. Ребро та г. Петрос вказується г. Мунчеол у Чорногорі, але автор цього повідомлення не відомий. Південно-східна частина головного хребта чорногорки є значно менше дослідженою, порівняно з північно-західною та північно-східною, й цілком ймовірними є нові знахідки, тим більше, що у південній частині гірського масиву у складі гравелітових пісковиків вміст кальциту зростає, що формує необхідний для білотки субстрат.

У 1995 р. одному з авторів пощастило виявити білотку альпійську на г. Данцер у Чорногорі, але під час розмови з працівниками КНПП підтвердилося припущення про інтродуковане походження цього оселища, й зрештою, 1998 р. встановлено, що на новому місці білотка не прижилася. Окрім Чорногори, оселища білотки відомі також на свидовці: на скеляних виступах, названих «Жандармами», що знаходиться між г. Близниця та г. Стіг, а також на г. Герашаска. Оселище у Мармароському масиві на г. Ненеска було обстежене В.Комендарем(1987), а на г. великий Камінь у масиві хребта Чорний Діл (Чивчини) - І.Чорнеєм (1994, 1997 та ін.)


Подібні статті

Ефіроолійні рослини
Ефіроолійні культури належать до різних ботанічних родин та видів. Об'єднує їх наявність ефірної олії, яка нагромаджується в рослині або окремих її частинах — насінні, лиртках, пелюстках квіток. Ефірна олія містить природні ароматичні речовини, ...

Рослини – рятівники від радіації
Вплив рослин на організм людини Все живе на нашій планеті взаємно впливає один на одного. Тому вплив рослин на людський організм давно доведено. Серед судинних (вищих) рослин природної флори України й такі, введення яких в організм перед або під час ...

Головне меню