Сучасний стан і перспективи озеленення м. Харкова

В теорії та практиці містобудівництва озелененні території завжди розглядаються як важливі елементи планувальної структури міста. Людина, що створила великі міста і промислові центри активно впливає на оточуюче середовище. Урбанізація та інші особливості сучасного життя викликають прагнення людей наблизитися до природи. Навряд чи знайдеться людина, що не зазнала б на собі благотворного впливу природи. Не випадково ми є свідками так званого «туристичного вибуху», тобто швидко зростаючої кількості людей, що прагнуть провести свій вільний час в спілкуванні з природою. Крім того, людина навчається бережно ставиться до всього живого. Спілкування з природою - необхідна умова виховання дітей. Важлива роль спілкування з природою і в естетичному вихованні людей, але для цих цілей необхідною умовою служить збереження природи в природному стані хоча б на окремих, спеціально виділених для цього ділянках. Талієв В.І., займаючись вивченням флористичних особливостей листяних та соснових лісів, боліт, степової рослинності Харківщини, дійшов до висновку, що виникнення степів є наслідком знищення лісів людиною. Він звертає увагу про необхідність охорони природного середовища. Його діяльність слугує пігрунтям для подальших флористичних та фітоценотичних досліджень рослинного покриву Харківської області [4, 8].

На початку ХІХ ст. Харків потопав в садах, які були майже у кожного володаря будинку. Тут росли представники місцевої флори. З плодових дерев розводили вишні, сливи, яблуні, груші, з злакових культур - овес, пшеницю, ячмінь, а з городніх - кавуни, дині, огірки. Екзотичні рослини розташовувались окремо та групами, в куртинах та рабатках, деякі на зиму закривались соломою. Вулиці засаджувались тополями пірамідальними. З кущів в Харкові були найбільш популярні: виноград, види бузку (звичайний, китайський та персидський), персик дикий, види спірей, корхорус японський. Часто зустрічались: тамарикс Галліка, жимолость татарська, жимолость козолиста, чубушник або жасмин повітряний, дикий виноград, троянди центрифольні (червоні та білі), бузина чорна, глід звичайний, калина. Великою популярністю користувались сади - Лонгінова, Артемівського, Прованського, Бенедиктова, Мясоєдова, Сердюкова, Гвоздикова, Савченко, Філіпьєва, Вітовського, Карпова, Лузіної, Цигарьова, Кузнєцова, Безходарної, Кононенко, Расторгуєва, Рижова, Мотузковой і Кнепфера [2, 15]. На наш час залишається актуальним питання рекреаційних можливостей міста. Виходячи із структури рекреаційних ресурсів (міські сади і парки, сквери і бульвари, набережні, заміські парки, лісопарки і національні парки, зони відпочинку), а також самої рекреаційної діяльності людей, рекреацію мешканців великих міст поділяють на внутріміську і заміську. Як в одній, так і в іншій виділяють зони ближньої, середньої і далекої рекреації.

Зона ближньої внутріміської рекреації, або «рекреації біля порогу дому», пов'язана з відпочинком поблизу житла, місця роботи або навчання (внутріквартальиі сади і сквери, сади на території дошкільних і навчальних закладів, організацій і підприємств тощо). Зона середньої внутріміської рекреації розташована на відстані 10-20-хвилинної пішохідної або 10-15-хвилинної транспортної доступності від житла. Як правило, це районні парки або парки житлових масивів, створені методами садово-паркового мистецтва, в яких можна здійснити чимало видів рекреаційної діяльності. Зона далекої внутріміської рекреації розташована на віддалі 20-30-хвилинної транспортної доступності від житла. Це міські парки, лісопарки та лугопарки. Зона ближньої заміської рекреації знаходиться на контактній межі міста і приміської зони з її лісами, луками, водоймами чи полями. Зона середньої заміської рекреації знаходиться в годинній-півтора-годинній транспортній доступності. У цій зоні знаходяться пансіонати, санаторії, дитячі табори, де відбувається тривалий відпочинок. Зона далекої заміської рекреації знаходиться в дво-тригодинній транспортній доступності і розташована в національних парках, рекреаційних туристичних комплексах, куди рекреанти виїжджають на суботній і недільний відпочинок або ж на тривалий період відпустки.

Всі ці зони виконують багато функцій. Вони можуть допомагати формуванню фітоклімату. Пошук комфорту у літню спеку під наметом дерева зумовлений потребою людського організму у регулюванні теплообміну. Це ж стосується і комфортних відчуттів взимку, коли людина знаходить затишок у парку, зменшуючи тим самим тепловіддачу. Фітомеліоративні заходи, спрямовані па поліпшення комфортності кліматопу, полягають в оптимізації біофізичних параметрів паркового фітоценозу: його складу, структури і динаміки [26, 30].

Подібні статті

Комахи прісних водойм
Ентомологія – наука, яка безупинно розвивається, постійно збагачується новими даними і новими ідеями. За 15 років ентомологія зробила величезний крок вперед у розумінні багатьох аспектів екології, фізіології, поведінки і взаємозв`язків ком ...

Учення В.І. Вернадського про ноосферу
Ноосфера ("мисляча оболонка", сфера розуму) – вища стадія розвитку біосфери. Це сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначаючим чинником розвитку. Чому виникло поняття & ...