Фізико-географічний опис району дослідження

Матеріал до магістерської роботи був зібраний в межах міста Харкова. Харків - адміністративний центр Харківської області, розміщений в північно-східній частині України на висоті 90-192 м над рівнем моря у злиття рік Харків, Лопань та Уди. Довжина міста з півночі на південь перевищує 25 км, а зі сходу на захід - 20 км. Місто лежить на території порівняно глибокої ерозійної улоговини, яка утворилася від діяльності рік Харків, Лопань та Уди. Форма улоговини нагадує амфітеатр, широко відкритий на південь і південний схід у сторону зниження р. Уди, а також з виходами на північ - вгору по долинам рік Харків і Лопань. Територія міста розташована на південь від Середньоросійської височини і являє собою рівнину, дуже перерізану річковими долинами, балками та байраками. Ріки поділяють місто на три частини, що мало розрізняються за площею, але різнохарактерні за рельєфом. Місто розкинулося на п'яти пагорбах та п'яти долинах, кордоні двох ландшафтних зон - лісостепу і степу [58].

Клімат Харкова помірно-континентальний, з тривалою, але не суворою зимою, з частими відлигами, з помірно теплим, інколи жарким літом. Вагомий вплив на клімат міста виявляє рельєф, експозиція схилів, орієнтування вулиць по відношенню до сонця, вітри, ширина вулиць, висота будинків, наявність водосховищ і рік, озеленення та ін. Середньорічна температура повітря складає 7,3°С. Зима розпочинається з середини листопада вона досить довготривала, але не сувора, з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі повністю звільнюється від снігового покриву. Весна настає 20-21 березня в південних районах області, 24-25 березня - в північних. Початок літа можна віднести до середини травня. Літо помірно тепле, в середньому жарке, з достатньою кількістю опадів, найменше повторювання похмурого неба. Самий теплий місяць - липень. При переході середньодобових температур повітря через +15°С, що відбувається в першій половині жовтня, літо кінчається і починається осінь. Велику роль в зміні температурного режиму відіграють і антропогенні впливи. За статистичними даними, середня температура в містах по мірі концентрації в них енергетичних настанов підвищується (за останні 50 років приблизно на 1°С) [23, 28].

Район Харкова і Харківської області відноситься до зони недостатнього зволоження. Тривала нестача опадів під час підвищення температури повітря у теплий період року зумовлює виникнення посух (весняних, літніх, осінніх) і суховіїв. Суховії спостерігаються у квітні-вересні, з максимумом у серпні. Виникають при підвищенні температури повітря понад + 25°С, пониженні відносної вологості до 30% і швидкості вітру понад 5 м/с.

Середньорічні суми атмосферних опадів по області коливаються від 457 до 568 мм. Більша кількість опадів буває влітку, а менша взимку. Мінімум опадів в лютому, а максимум - в червні.

В Харкові, та й взагалі в великих містах, де промислові підприємства викидають в повітря велику кількість продуктів згорання, що є ядрами конденсації, а також водяного пару, спостерігається велика кількість днів з туманами. Найчастіше в Харкові тумани спостерігаються в осінньо-зимовий період. Несприятливим явищем зимового періоду є ожеледиці. У середньому за рік спостерігається 10-12 днів з ожеледицями і 20-25 днів з памороззю.

Водними ресурсами Харківська область не багата. Головна водна артерія - Сіверський Донець протікає по території області протягом 370 км [58].

Територія міста відноситься до південного лісостепу із переважанням потужних чорноземів та сірих опідзолених лісових грунтів. Потужні чорноземи утворилися на лесах різного механічного складу, неоднакові за цієї ознакою і варіюють від піщаних до важкосуглинистих та навіть глинистих. Потужність грунтового покриву складає 110-120 см. До глибини 40-50 см розташовується гумусовий горизонт із вмістом гумусу до 8%, нижче - перехідний, із поступово світліючим забарвленням. Найбільш потужні масиви сірих опідзолених грунтів знаходяться вздовж дренованих балок та ярів. На лесових терасах річок під впливом гідроморфних умов сформувалися солонцюваті чорноземи, а на більш низьких лесових терасах та на суглинистах ділянках піщаних терас - солонці та карбонатні і хлоридні солончаки. На піщаних терасах розташовані підзолисті грунти [2]. Характерними для лісостепової зони є деградовані ґрунти. До них відносяться здебільшого темно-сірі підзолисті ґрунти та підзолисті чорноземи, які пройшли складний шлях розвитку. Значні площі деградованих ґрунтів розміщені в межиріччі рік Уди, Лопані і Харкова. Гідрографічна мережа території міста Харкова відноситься до басейну р. Сіверський Дінець, який є найбільш великим притоком Дону. Найбільшею річкою у межах міста є р. Уди яка має багато притоків серед яких найбільшим є Лопань (довжина 96 км, площа басейну 2000 км2) із притоком Харків (довжина 74 км, площа басейну 1160 км2). Основним притоком Лопані є р. Харків

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Викопні головоногі молюски
Головоногі - найбільш високоорганізована група молюсків і одні з найбільш високоорганізованих безхребетних. До них належать кальмари, каракатиці, восьминоги (близько 650 сучасних видів). Це - виключно морські організми, найбільше поширені ...

Формування ботанічного саду навколо школи
Ботанічний сад - територія, на якій з науково-дослідною, просвітньою і навчальною метою культивуються і вивчаються рослини різних частин світла і різних кліматичних зон. Міжнародна рада ботанічних садів (англ. Botanіc Gardens Conservatіon Іnternatіo ...

Головне меню