Характеристика родини Самшитові

Систематичне положення

Відділ Покритонасінні Magnoliophyta

Клас Дводольні Magnoliopsida

Підклас Гамамеліди Нamamelіdidae

Порядок Самшитоцвіті Buxales

Родина Самшитові Buxaceae

Рід Самшит Buxus

Вид Самшит вічнозелений

Buxus sempervirens

Порядок самшитоцвіті - Buxales

Дерева і чагарники, рідко багаторічні трави зі здерев’янілими основами стебел. Листки або частіше супротивні, цілісні, цілокраї або зубчасті, перисте нерівні або рідше дуго нерівні, без прилистників. Квітки звичайно в колосках, густих китицях або головках в пазухах брактей, дрібні, маточкові і тичинкові іноді з рудиментами гінекею або андроцею, деякі з них рідко маточково-тичинкові, однодомні або рідше дводомні, актиноморфні, безпелюсткові. Чашолистиків чотири інколи п’ять-шість рідко відсутні. Тичинок шість, рідко до 30, якщо тичинок чотири, вони розміщені супротивне чашолистикам, нитки тичинок вільні досить часто широкі, пиляки великі розкриваються поздовжньо. Гінекей синкарпний, творений з трьох карпел (рідше з двох або чотирьох), з вільними біля основи коротко зрослими стило діями з низхідною приймочковою поверхнею на внутрішньому боці, з двома висячими насінними зачатками в кожному гнізді. Плоди коробочки або кістянки. Відомо дві родини.

Родина самшитові Buxaceae

Дерева, кущі, рідше трави з цільнокраїми вічнозеленими листками без прилистників. Відомо 4 роди і 80-90 видів, поширених переважно у тропічних та субтропічних областях обох півкуль, відсутні лише в Австралії. По зовнішньому вигляду самшитові дуже відрізняються один від одного. Більшість самшитових-вічнозелені,невисокі дерева та кущі,а види палісандри - багаторічні трави. Листя у всіх самшитових прості,цільні або зубчасті, супротивні або очеретяні, прилистників немає. Анатомічна будова стебла самшитових дуже примітивна. Членики сосудів в них вузькі,з драбинчастою перфорацією,а кількість перекладин доходить до 30.Квітки в пазушних головчастих суцвіттях, зверху маточкові, знизу тичинкові. Оцвітина чотирилиста, чашечко видна або редукована, тичинок чотири або багато. Зав’язь три гнізда, з одним двома насінними зачатками в гнізді. Запилення у самшитових відбувається комахами. Відомо також самозапилення. У більшості самшитових плід – трирога коробочка, що розкривається стулками,але у саркококки та стілоцераса-костянка. У самшиту плоди вибухаючи: внутрішній шар околоплодника відділяється від зовнішнього,та,швидко вигибаючись,вистрілює чорне насіння. Найбільшим є рід самшит (Buxus), який налічує до 20 видів. Види самшита - невеликі деревця або чагарники з супротивним, цельнокрайнім, перистонервним, коротко черешковим листям. Невзираючи на невеликі невзрачні квітки самшиту, яскраве темне листя робить його однією з цінних декоративних порід. У культурі для живих парканів і фігурної стрижки широко використовується Самшит вічнозелений (Buxus sempervirens), що походить із Середземномор’я. Він має міцну і важку деревину, відзначається дуже повільним ростом і довговічністю. Дуже близький до нього японо-китайський самшит мілколистний,а також декілька більш крупнолистний і дуже гарний самшит балеарський (південна Іспанія,Балеарські острова і острів Сардинія). Культивують й інші види-китайський самшит Харланда. Найбільший ареал у самшиту вічнозеленого. Область його розповсюдження-Південна Європа,Західна Азія,Північна Африка. Через дуже повільний ріст рідко можна побачити дерева вище 10-12 м. Навіть 500-літні екземпляри ледве досягають висоти 18-20 м і товщини стовбура 50 см. Деревина цінується дуже високо і використовується у токарних виробах. Самшитові гребні знайдені в розкопках древнього Новгорода. У Х1Х ст. з деревини самшиту робили ткацькі човники. Зараз з деревини роблять шкатулки, трості. У кінці минулого століття Росія кожного року вивозила на світовий ринок до 2500 т цінної деревини:для цього рубили декілька тисяч дерев. В нашій країні місця його зростання незначні і майже всі заповідні. З явилась необхідність зменшити не тільки вирубку,а й зламування його гілок для букетів. Унікальним природним пам’ятником є тисо-самшитовий гай біля Хости - майже цілий масив самшиту площею 300 га-об’явленою заповідною ще в 1930 р. У культуру для озеленення самшит вічнозелений введений ще у античні часи. Завдяки повільному росту він добре переносить стрижку. Інший, також відомий у декоративному садоводстві представник самшитових-рід пахісантра. Всі представники багаторічні трави. Листя в них осередні, вічнозелені і дуже рідко опадають. Зацвітає весною. Найменш відома саркококка. Всі види саркококки - вічнозелені чагарники з осереднім, цельнокрайнім, перистонервним листям.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Біоморфологічні особливості та cхожість насіння Leontopodium alpinum Cass
Флора високогір’я Українських Карпат характеризується високим ступенем ендемізму та рідкісності. Переважна більшість ендемічних та рідкісних видів сформована з малочисельних популяцій. Дослідження стратегії малочисельних популяцій цих видів пов ...

Життєдіяльність личинок волохокрильців
Ентомологія – наука, яка безупинно розвивається, постійно збагачується новими даними і новими ідеями. За 15 років ентомологія зробила величезний крок вперед у розумінні багатьох аспектів екології, фізіології, поведінки і взаємозв`язків ко ...

Головне меню