Роль мікрофлори організму людини

У процесі життєдіяльності людини в її організмі нагромаджуються різноманітні отруйні речовини, здатні спровокувати за нераціональної організації побуту немало проблем. Потрапляють вони в організм із зовнішнього середовища, а також утворюються у процесі перетравлювання їжі, функціонування внутрішніх органів, які викидають у кров, лімфу отруйні продукти обміну (шлаки, токсини). Певна їх кількість виводиться з організму, решта затримується в ньому, нагромаджується до шкідливих, а то і небезпечних обсягів, спричинюючи його інтоксикацію.

Для запобігання інтоксикації важливо знати:

джерела отруєння;

механізми отруєння організму;

чинники, завдяки дії яких відбувається очищення організму;

роль в інтоксикаційних та детоксикаційних процесах органів і систем органів організму.

Шляхи отруєння організму людини:

вдихання отруйних речовин у формі газів і пари через органи дихання (є небезпечним, іноді смертельним для людини);

через ротову порожнину з їжею;

проникати крізь шкірні покриви;

продуктами життєдіяльності організму за незбалансованості дії його органів і систем.

Деякі представники кишкової мікрофлори є умовно-патогенними бактеріями і при зниженні захисних сил організму здатні викликати різні захворювання.

Умовно-патогенні мікроорганізми володіють вираженою біологічною пластичністю, що дозволяє їм адаптуватися до існування в різних екологічних ситуаціях. Для одних природним середовищем проживання є організм людини, для інших - організм окремих видів тварин, а для деяких зовнішнє середовище. У кишечнику людини живуть наступні умовно-патогенні бактерії: Е. coli, Klebsiella, Proteus, Enterobacter, Serratia, Providentia, Pseudomonas.

В останні роки інтенсивно досліджуються механізми, відповідальні за специфічну адгезію. Установлено, що елементами, відповідальними за неї, є поверхневі структури бактерій, що містять лектини, що комплементарні відповідним рецепторам, розташованим на мембранах епітеліальних кліток. Лектини являють собою широко розповсюджені з'єднання білкової чи глікопротеїнової природи, що виявляють специфічну й оборотну вуглеводнезв'язуючу активність. Будучи медіаторами адгезії, лектини можуть бути локалізовані в мембранах бактерій, на їх поверхні, а також на специфічних фімбріях, що, проходячи крізь товщу екзополісахаридно-муцинового матриксу, фіксують бактерії до відповідного рецепторам епітеліальних кліток. Останні являють собою глікосфінголіпіди.

Бактерії можуть адгезуватися і до рецепторів, локалізованим у муциновом шарі на інших мікроорганізмах (опосередкована адгезія). Своєрідність рецепторів детермінується генетично в кожного індивідуума, про що свідчить наявність майже цілком ідентичної анаеробної і аеробної мікрофлори в однояйцевих, але не в різнояйцевих близнюків людини. Будучи укладеною у високогідратований екзополісахаридномуциновий матрикс (біоплівку), нормальна мікрофлора, як рукавичка, покриває шкіру і слизуваті оболонки, і більш резистентна до впливу несприятливих факторів фізичної, хімічної і біологічної природи чи їх комбінацій у порівнянні з вільно плаваючими бактеріями.

Функціонально біоплівка нагадує роль плаценти. Якщо плацента регулює взаємини плоду й організму матері, то біоплівка виконує схожу роль, регулюючи взаємини між макроорганізмом і навколишнім середовищем. Крім того, мікроорганізми, що входять до складу біоплівки, здійснюють численні метаболічні реакції, утягуючи в процеси синтезу і деградації як з'єднань, утворених в організмі хазяїна, так і чужорідних субстанцій, беруть участь у процесах розпізнавання, абсорбції і транслокації як корисних, так і потенційно шкідливих агентів. Наукові досягнення і клінічні спостереження в цьому напрямку переконливо свідчать, що мікробіоценози хазяїна дійсно є його інтегральною частиною, своєрідним екстракорпоральним органом, що має важливе значення у фізіології людини і тварин. Подібно тому, як еукаріотичні клітки органів і тканин вищих організмів диференціювалися і виконують визначені функції, так і симбіотичні асоціації анаеробних бактерій також спеціалізувалися, регулюючи конкретні біохімічні реакції і фізіологічні функції макроорганізму в природних умовах його мешкання.

Перейти на сторінку: 1 2 3


Подібні статті

Еволюція органічного світу по ерах
За даними палеонтології і геології, історія Землі і життя на ній розділена на п'ять ер, кожна з них характеризується певними організмами, що переважали протягом цієї ери. Кожна ера розділяється на декілька періодів, а період у свою чергу - ...

Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важливі від­криття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на медичному факультеті в Едінбурзі ...

Головне меню