Фактори поширення організмів

Весь набір факторів середовища утворює безліч можливих поєднань, і дослідження окремих «ізольованих» впливів часто є важким завданням для еколога. А нам важливо мати на увазі правило мінімуму, яке проголошує, що при певному мінімальному значенні якогось одного істотного для організму параметру навколишнього середовища зміни в сприятливий бік інших факторів уже не спричинюють очікуваного позитивного впливу. Першим цей принцип сформулював фізіолог рослин Лібіх, і його часто називають правилом мінімуму Лібіха. Справді, якщо, скажімо, вологість або температура впали нижче від якогось порогового значення, добрива або кількість світла вже не можуть позитивно вплинути на якийсь організм. Коли в межах оптимальних температур солоність води впаде нижче від якогось рівня, корали не зможуть існувати, і, навпаки, за сприятливої солоності вони майже не виходять за межі тропічних вод при зниженні температури. Акушер-гинеколог Клиника в Химках.

Щоправда, правило мінімуму аж ніяк не абсолютне. Ряд факторів може компенсувати негативний вплив інших у межах деяких амплітуд. Так, наприклад, північні елементи фауни і флори, рухаючись на південь, часто затримуються в заболочених, вологих умовах. Південні елементи, рухаючись на північ, часто поселяються на легших (піщаних) ґрунтах або в більш карбонатних умовах, на виходах вапняків або крейди. Такі переміщення відомі як правило зміни стації, або як принцип екологічного еквіваленту.

Фактори середовища можна класифікувати з різних позицій. Для біогеографічних цілей найважливіші умови тепла і вологи для наземних угруповань, умови сольового складу і забезпеченості киснем – для водних угруповань. Інакше кажучи, гігротермічний і геохімічний режими – визначальні, найважливіші показники, відповідальні за різноманітність живої природи. Можна виділяти фактори за різними компонентами ландшафту (клімат, ґрунти, рельєф, біотичні угруповання). Особливе місце посідають фактори історичні, коріння яких сягає в геологічну історію як території, так і конкретних таксонів представлених тут організмів. Біотичні фактори найчастіше виявляються в результаті таких процесів, як конкуренція, симбіоз, антибіоз тощо. В останні тисячоліття з'явився новий могутній фактор – діяльність людини.

Біотичні фактори впливають не тільки через різні безпосередні взаємодії різних видів організмів. Дуже часто вони мають побічний характер, впливаючи звичайно через трансформації середовища життя (включаючи зміни абіотичних факторів). Організми, які помітно змінюють середовище свого життя і тим впливають на інших членів угруповання, називають едифікаторами. Так, у ялинниках едифікатором є той чи інший вид ялини, в сосняках – сосни І т. ін. Таким чином, часто (хоч і не завжди) едифікатор панує щодо своєї загальної маси або чисельності на одиницю площі та обсягу відповідного угруповання. Інакше кажучи, едифікатори часто є водночас і домінантами за ознакою сумарної біомаси або чисельності.

Основні фактори середовища передусім (принаймні для наземних угруповань) визначаються зональністю в розподілі температур та опадів по земній кулі. Як відомо, результатом цього є природні зони, що змінюють одна одну в міру віддалення від екватора. Важлива також довготна провінціальність, яка зумовлює ступінь континентальності клімату. Велике ускладнення? в ідеальну картину вносять, звичайно, гірські кряжі, співвідношення площ суші і морів тощо. В горах також виражена зональність, яку звичайно називають висотною поясністю. У південних горах у найзагальнішому вигляді іноді можна виявити аналогію висотних поясів з широтними зонами, хоч ці аналогії все-таки досить обмежені принципово різною сезонністю таких факторів, як режими освітленості, температур, а іноді й вологості. На загальному тлі зональних змін факторів середовища проявляються також так звані екстразональні та інтразональні впливи, зумовлені наявністю гірських підвищень, міжгірних улоговин, заболочених низин, різною експозицією схилів тощо.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Селекція дуба звичайного та ялиці білої
Дуб звичайний (Quercus robur L.) Могутнє дерево 20-50 м заввишки з шатроподібною або широкопірамідальною кроною і міцними гілками. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Стовбур товстий 1-1,5 м у діаметр ...

Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
Підвищений “тиск” на організм людини ксенобіотичних сполук природного та штучного походження обумовлює необхідність поглибленого вивчення таких сполук, і в першу тих із них, котрі входять до складу найбільш поширених харчових продуктів, зо ...

Головне меню