Біоценотична класифікація, картографування та районування за аналогічними ознаками

Схем такого типу є досить багато, але звичайно найменшою одиницею визнають асоціацію (тип фітоценозу). Асоціація разом з своїми абіотичними компонентами відповідає найменшій одиниці класифікації біогеоценозів – типу біогеоценозу. Асоціація характеризується одними видами – домінантами – кожного ярусу, схожою просторовою структурою та умовами існування. Окремі фітоценози, що об'єднуються в асоціацію, можуть мати різні розміри, але найбільші з них звичайно перевищують сотні квадратних метрів. Таксономічні категорії, що йдуть за асоціацією, охоплюють групи асоціацій, формації, групи і класи формацій, тип рослинності. Синонім асоціації – тип фітоценозу – легко переплутати за співзвуччям з найбільшим таксоном – типом рослинності. Це особливо легко зробити, коли застосовувати відповідні фітоценологічні терміни до біоценозів. Тому поняття «тип біоценозу» в таксономічному розумінні не застосовуватимемо, залишивши за цим словосполученням тільки загальний зміст, який вказує на належність до типологічного (а не до індивідуально-хорологічного, регіонального) об'єкта. Замість найвищого таксону «тип рослинності», стосовно до біоценотичної ієрархії, говоритимемо про тип біоценотичної формації.

Аж до рівня формацій головний критерій – систематична спільність якихось елементів угруповань (для формацій – спільність видів-едифікаторів, тобто домінуючих видів з вираженою середовищотвірною здатністю). Отже, тут істотні гомологічні ознаки угруповань. У деяких схемах і більш узагальнені таксони, що об'єднують різні формації, також групуються значною мірою за гомологічними ознаками (наприклад, флороценотип). Разом з тим можна вважати, що на нижчих ступенях класифікаційної системи підходи аналогічний і гомологічний практично збігаються (близькі або тотожні види, відповідно, найчастіше є близькими або тотожними життєвими формами).

Звичайно, до однієї групи формацій об'єднують ті з них, в яких едифікатори належать до схожих життєвих форм. Наприклад, виділяють такі групи формацій, як темнохвойні ліси, світло-хвойні листопадні ліси, широколистяні ліси, крупнозлакові луки, дрібнозлакові луки і т. ін. Серед класів формацій наводять як приклади хвойні ліси, листопадні літньозелені ліси (які скидають листя в. холодний сезон), листопадні дощозелені ліси (які скидають листя в сухий сезон) і т. п. Загальновизнаної системи поки що немає, і звичайно в конкретних дослідженнях доводиться попередньо розробляти власну робочу класифікацію.

До вищого таксону – типу формації (типу рослинності) дуже близько стоїть поняття, яке вкладають у термін «формація» англомовні дослідники. Щоправда, багато які з них вважають термін «формація» таксонічно невизначеним, який можна застосувати тільки до великих таксонів різного рангу. Поняття про клас і тип формації близьке до поняття «біом». Під біомом при цьому найчастіше розуміють клімаксовий клас або тип формації (зональний клас або тип формації), властивий регіонові з певними кліматичними особливостями. Територіально, картографічно класи і типи формацій і біоми збігаються з системою фізико-географічних (кліматичних і грунтово-рослин-них), або природних, зон.

Легко побачити, що в класифікаційних категоріях від групи формацій до типу формацій включно панує принцип схожості за аналогією – звичайно за еколого-морфологічними особливостями едифікаторних видів рослин. Насправді ж під прямим-і посереднім впливом схожих умов середовища глибокі аналогії спостерігаються і в інших характеристиках угруповань – у рівні первинної і вторинної продукції, у співвідношеннях біомас та різноманітності різних структурних і функціональних елементів, за геохімічним режимом тощо. Разом з тим деякі з адаптацій до схожих умов можуть бути реалізовані різними способами, не кажучи вже про те, що в різних регіонах – засобами різних флор і фаун. Докладніше особливості гомологічно різних біоценозів-аналогів буде висвітлено в спеціальній частині при розгляді зональних типів угруповань (у ранзі класу і типу формації).

Картографічне відображення класів формацій цілком допустиме навіть у малому масштабі (тобто, менше від мільйонного).

Кожне виділення окреслює регіон (індивідуально-хоролотічний підрозділ) на основі аналогічних характеристик, тому згадана карта водночас може бути основою біогеографічного районування за такими характеристиками.

Коли б не було перешкод до розселення, то філогенетична структура всередині кожного з них була б вирівняною або навіть однаковою. У цьому разі результати аналогічного і гомологічного підходів цілком збігалися б. Інакше кажучи, зображені виділення показують у принципі можливі (але тільки за гігротермічними вимогами) потенціальні ареали для видів, що населяють хоча б малу частину одного виділення. На жаль, процес безсистемної і навіть неусвідомленої інтродукції вже привів у ряді випадків до розширення ареалів деяких видів до потенціально можливих за умовами середовища. На жаль то-злу, що таке «збагачення» майже неминуче призводить до великої конкуренції і до витіснення «слабкіших» видів. В результаті в масштабі біосфери генетична різноманітність зменшується.


Подібні статті

Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важливі від­криття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на медичному факультеті в Едінбурзі ...

Комахи прісних водойм
Ентомологія – наука, яка безупинно розвивається, постійно збагачується новими даними і новими ідеями. За 15 років ентомологія зробила величезний крок вперед у розумінні багатьох аспектів екології, фізіології, поведінки і взаємозв`язків ком ...

Головне меню