Третій (елініський) етап у давньогрецькій натурфілософії. Розвиток математики і механіки

Даний етап – приблизно з 330 по 30 р. до н.е. — починається з підпорядкування Олександром Македонським самостійних міст-країн Древньої Греції і завершується підняттям Древнього Риму.

Правителі Македонії (Олександр, а потім його спадкоємці — Птолемеї) серйозно й уважно відносилися до давньогрецької науки. Це відношення диктувалося необхідність удосконалювання техніки і технології ремісничого виробництва. Остання, у свою чергу, визначалася потребами торгівлі, а також необхідністю розвитку технічних засобів ведення воєн. Нова столиця еллінів Олександрія, побудована Олександром Македонським на території Єгипту і названа його ім'ям, у період правління птолемеїв (305— 30 р. до н.е.) стала великим за тодішнім часом науковим і культурним центром.

Слід зазначити, що правителі Македонії були, мабуть, першими у своїх спробах здійснити державну організацію і фінансування науки. В Олександрії на початку III ст. до н.е. був створений Мусейон (у перекладі з грецьк. - храм муз), що мав велике значення для розвитку науки і відіграв важливу роль одночасно наукової установи, музею і наукової школи.

Одним з найбільших учених-математиків розглянутого періоду був Евклід, що жив у ІІІ ст. до н.е. в Олександрії. В своїй праці «Начало» він звів в систему всі математичні досягнення того часу. Було 15 книг «Начал», які містили не тільки результати праць самого Евкліда, але і включали досягнення інших давньогрецьких учених. У «Началах» були закладені основи античної математики. Створений Евклідом метод аксіом дозволив йому створити геометрії, що носить донині його ім'я.

Характерною рисою історії еліниського періоду давньогрецької натурфілософії, так само як і її попереднього періоду, є ідеї атомістики. Останні одержали свій розвиток у вченні Епікура (341—270 р. до н.е.). Епікур розділяв точку зору Демокріта, відповідно до якої світ складається з атомів і порожнечі, а все існуюче у Всесвіті виникає в результаті з'єднання атомів у різних комбінаціях. Разом з тим Епікур вніс в опис атомів, зроблені Демокрітом, деякі поправки: атоми не можуть перевищувати відомої величини, число їхніх форм обмежено, атоми мають силу тяжіння і т. д. але саме головне в атомістичному вченні Епікур – це спроба знайти якісь внутрішні джерела життя атомів. Він висловив думку, що зміна напрямку їх руху може бути обумовлено причинами, що утримуються всередині атомів. Це був крок вперед у порівнянні з Демокрітом, у вченні якого атом не проникний, не має всередині себе ніякого руху, ніякого життя [14,152].

Еліниський період у давньогрецькій науці характеризувався також і не малими досягненнями в області механіки. Першокласним вченим-математиком і механіком цього періоду був Архімед (287—212 р. до н.е.). Він вирішив ряд задач з обчислення площ поверхонь і об`ємів, визначив значення числа пі (являє собою відношення довжини окружності до свого діаметра).

Найширшу популярність одержав закон Архімеда, що стосується плавучості тел. Наукові праці Архімеда знаходили своє місце в загальнонауковій практиці. Багато технічних досягнень того часу пов'язані з його ім'ям.

Архімед був одним з останніх представників природознавства Древньої Греції. На жаль, його наукова спадщина довга не одержувала тієї оцінки, якої воно заслуговувало. Лише через більш як півтори тисяч років, в епоху Відродження, праці Архімеда були оцінені по достоїнству й одержали подальший розвиток. Перший переклад праць Архімеда був зроблений у 1543 році — у тому ж році, коли вийшла у світ основна праця Миколи Коперника, що зробило переворот у світорозумінні.


Подібні статті

Закономірності пилення Carpinus, Quercus, Fagus у місті Львові
На сьогоднішній час аеробіологічні дослідження є актуальними. Це пов’язано із збільшенням алергічних захворювань в цілому світі. Пилок рослин розповсюджується вітром і є причиною виникнення і загострення алергічних реакцій. У багатьох краї ...

Біологія Х-вірусу картоплі
Віруси не можуть самостійно поширюватись у природі. Допомагають їм у цьому насамперед комахи-переносники (віроформні комахи). Фітопатогенні віруси найчастіше переносять попелиці, трипси, цикади, кліщі й деякі листогризучі комахи. Наприклад ...

Головне меню