Виникнення природничих наук в стародавньому Римі

Серед мислителів Давнього Риму, передусім, слід назвати філософа Тита Лукреція Кара (95—55 рр. до н.е.) — послідовника Демокріта й Епікура. У поемі «Про природу речей» Лукрецій Кар викладає основи атомного вчення і наголошує, що з руху атомів у просторі виникають усі явища і стани природи, що «речам неможливо з нічого виникнути і, народившись, у ніщо перетворитися». Він зазначав, що живі істоти самочинно виникли із землі під впливом вологи і сонячного тепла, при цьому не гармонійні, не пристосовані особини гинули, а ті, що могли нормально існувати, — розмножилися. Лукрецій Кар висловив припущення про мінливість живих істот під впливом природних факторів.

На основі власних спостережень і даних 144 римських і 327 іноземних авторів (приблизно 2000 томів) Гай Пліній Старший (23—79 рр. н.е.) підготував 37-томну «Природну історію», у якій навів дані з ботаніки, зоології, фізіології, медицини, географії, мінералогії. Пліній зібрав величезну кількість витягів з прочитаних ним античних творів, більша частина яких не збереглися до нашого часу. Хоча критичне відчуття Плінія далеко поступалося його працездатності, твір був звичайним зібранням цікавих, часто неправдоподібних оповідей, та все ж він є важливим джерелом для судження про рівень знань і уявлень давніх римлян про природу. Праця Плінія одержала широке визнання і протягом тисячі років слугувала основним джерелом відомостей про природу [13,3].

Практичні потреби сільського господарства та медицини стимулювали інтерес до спеціального вивчення рослин, тварин і людини.

Однією з перших книжок, присвячених визначенню корисних для медицини рослин, був твір Діоскорида (1 ст. н.е.), який мав великий вплив на ботаніків наступних століть. У його коротких і досить точних описах рослин зазначаються місця їх поширення і походження [1,14].

Відомі дослідження в галузі медицини, анатомії і фізіологи належать видатному давньоримському лікарю і природодосліднику Клавдію Галену (130-200 рр. н.е.). Будучи лікарем у школі гладіаторів, а пізніше — придворним лікарем у Римі, він анатомував трупи, робив розтини тварин, ставив досліди з метою пізнання будови і функцій основних систем органів. Гален вивчав анатомію овець, биків, свиней, собак, ведмедів. Він зауважив подібність у будові тіла людини і мавп. Маленька мавпочка м’якоті .(Масаса Іуігапа) — єдиний вид європейських мавп — у часи Галена була дуже поширена в південно-західній Європі. Вона слугувала для вченого основним об'єктом вивчення м'язової системи, кісток, суглобів. Гален уперше виявив доцентрові й відцентрові нервові волокна; вказав на зв'язок між будовою і функцією органа, між організацією тварин та способом їхнього життя, пояснюючи це як вияв вищого розуму. Учений заклав не лише основи фізіології, а й заснував науку про дію ліків — фармакологію. До складу виготовлених ним ліків одночасно могло входити 60 речовин. І досі ліки рослинного походження називають «галеновими препаратами». Згідно з релігійними уявленнями Гален розвинув думку про те, що кожен орган людського тіла був досконало створений з метою виконання наперед передбачуваної функції. Ця обставина сприяла закріпленню авторитету Галена в середньовічній християнській Європі. Жодна з описаних Галеном деталей будови тіла не підлягала, перевірці. Його роботи вважалися непогрішними, і всі його помилки повторювалися в наступні часи аж до епохи Відродження. Галеном завершується коло натурфілософських ідей і наукових досягнень античного світу, що разом з іншими духовними цінностями становлять скарбницю людських знань.

З давніх часів бере свій початок історія зоопарків. На відміну від сучасних, які є центрами науково-дослідницької роботи, античні попередники зоопарків мали на меті, насамперед, розваги. У Давньому Римі був побудований віварій для утримання тисяч екзотичних тварин — слонів, носорогів, левів, антилоп, крокодилів, страусів, які використовувалися на аренах цирків. Грандіозний віварій мав систему просторих вигулів, парків, ставів. Через нього проходила велика кількість звірів, рептилій і птахів, які постійно гинули на кривавих виставах, а їм на зміну з різних країн привозили все нових і нових тварин. При храмах та в маєтках вельмож створювалися пишні сади, що були справжніми ботанічними колекціями. Саме в цих розкішних звіринцях і садах природодослідники могли ознайомитися з видовим різноманіттям фауни і флори величезної Римської імперії.

Подібні статті

Динаміка та еколого-біологічні особливості дендрофлори пам’ятки місцевого значення саду імені Т.Г Шевченко м. Харкова
Однією з характерних особливостей сучасної епохи є невтримний темп урбанізації. Створюючи і розвиваючи міста, людство змінює вигляд навколишнього середовища. Місто, як штучна формація, різко відрізняється від своєї географічної зони. Змінюються мікро ...

Принципові відмінності живих систем від неживих
Проблема походження життя отримала зараз непереборну цікавість для всього людства. Вона не тільки залучає до себе пильну увагу вчених різних країн і спеціальностей, але цікавить взагалі всіх людей світу. Зараз вважається загальновизнани ...