Поняття часу в класичній термодинаміці

Ентропія замкнутої системи, тобто системи, що не обмінюється з оточенням ні енергією ні речовиною, постійно зростає.

А це означає, що такі системи еволюціонують убік збільшення в них безладдя, хаосу й дезорганізації, поки не досягнуть крапки термодинамічної рівноваги, у якій усяке виробництво роботи стає неможливим.

Оскільки про зміну систем у класичній термодинаміці ми можемо судити по збільшенню їхньої ентропії, те остання й виступає як своєрідна стріла часу. У механічних процесах ні про який реальний час говорити не доводиться. Задавши в них початковий стан (координати й імпульси), можна, відповідно до рівнянь руху, однозначно визначити будь-який інший її стан у майбутньому або минулому. Тому час у них виступає просто як параметр, знак якого можна міняти на зворотний, і в такий спосіб повернутися до первісного стану системи. Нічого подібного не зустрічається в термодинамічних процесах, які є необоротними по своїй природі.

Термодинаміка вперше ввела у фізику поняття часу в досить своєрідній формі, а саме необоротного процесу зростання ентропії в системі. Чим вище ентропія системи, тим більший часовий проміжок пройшла система у своїй еволюції.

Очевидно, що таке поняття про час і особливо про еволюцію системи докорінно відрізняється від поняття еволюції, що лежало в основі теорії Дарвіна. У той час як у дарвінівській теорії походження нових видів рослин і тварин шляхом природного добору еволюція спрямована на виживання більше зроблених організмів і ускладнення їхньої організації, у термодинаміку еволюція зв'язувалася з дезорганізацією систем. Це протиріччя залишалося недозволеним аж до 60-х рр. нашого століття, поки не з'явилася нова, нерівновага термодинаміка, що опирається на концепцію необоротних процесів.

Класична термодинаміка виявилася нездатної вирішити й космологічні проблеми характеру процесів, що відбуваються у Всесвіті. Першу спробу поширити закони термодинаміки на Всесвіт почав один із засновників цієї теорії - Р. Клаузиус, що висунув два постулати:

- енергія Всесвіту завжди постійна;

- ентропія Всесвіту завжди зростає. Якщо прийняти другий постулат, то необхідно визнати, що всі процеси у Всесвіті спрямовані убік досягнення стану термодинамічної рівноваги, що відповідає максимуму ентропії, а отже, стану, характерного найбільшим ступенем хаосу, безладдя й дезорганізації. У такому випадку у Всесвіті наступить теплова смерть і ніяка корисна робота в ній зробити буде не можна. Такі похмурі прогнози зустріли критикові з боку ряду видатних учених і філософів, але в середині минулого століття було ще мало наукових аргументів для спростування думки Р. Клаузиуса й обґрунтування альтернативного погляду. Деякі автори припускали, що поряд з ентропийними процесами в природі відбуваються антіентропийні процеси, які перешкоджають настанню «теплової смерті» у Всесвіті. Інші висловлювали сумнів у правомірності поширення понять термодинаміки, зокрема ентропії, з окремих систем на Всесвіт у цілому. Але тільки одиниці догадувалися, що саме поняття закритої, або ізольованої, системи є далеко, що йде абстракцією, що не відбиває реальний характер систем, які зустрічаються в природі.

Подібні статті

Ссавці моря
Люди завжди любили дерева, траву, квіти, звірину, птахів. Але раніше любов як би дрімала, заколисана свідомістю невичерпності навколишнього багатства. Тепер же, коли ріст міст усе відчутніше пригноблює ліси й ми, опинившись один раз у цих ...

Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
Актуальність роботи полягає в тому, що ми, спираючись на порівняльний та еволюційний підхід до питання будови та функції органів дихальної системи (і особливо легень), прагнули дати максимально чіткі вікові характеристики будови і функції ...