Основні фактори й рушійні сили еволюції

Сучасна теорія органічної еволюції відрізняється від дарвінівської по ряду найважливіших пунктів:

Вона ясно виділяє елементарну структуру, з якої починається еволюція. У цей час такою структурою вважається популяція, а не окрема особина або вид, що включає у свій склад кілька популяцій;

Як елементарне явище або процесу еволюції сучасна теорія розглядає стійку зміну генотипу популяції;

Вона ширше й глибше витлумачує фактори й рушійні сили еволюції, виділяючи серед них фактори основні й неосновні.

Ч. Дарвін і наступні теоретики до основних факторів еволюції відносили мінливість, спадковість і боротьбу за існування. У цей час до них додають безліч інших додаткових, неосновних факторів, які проте впливають на еволюційний процес. Самі основні фактори тепер розуміються по-новому й відповідно до цього до провідних факторів відносять зараз мутаційні процеси, хвилі чисельності й ізоляцію. Перш ніж перейти до їхньої характеристики, помітимо, що труднощі, з якими зустрівся Ч. Дарвін при поясненні спадкоємної передачі корисних ознак потомству, легко переборюються вже за допомогою тих законів спадковості, які встановив австрійський учений Грегор Мендель (1822-1884). Дійсно, один з його законів затверджує, що окремі спадкоємні ознаки батьків при схрещуванні не зливаються, а передаються потомству в первісному виді. Тому ніякого "розчинення" спадкоємної речовини, про яке говорили критики Ч. Дарвіна, насправді не відбувається. Подальший розвиток ці ідеї одержали при тлумаченні процесів зміни й спадковості в сучасній теорії еволюції.

Найважливішим з них є мутаційний процес, що виходить із визнання того незаперечного тепер факту, що основну масу еволюційного матеріалу становлять різні форми мутацій, тобто змін спадкоємних властивостей організмів, що виникають природним шляхом або викликаних штучними засобами.

Мутації є тими спадкоємними змінами, які або окремо, або спільно визначають зміни властивостей, ознак, особливостей або норм реакції організмів. У своїй сукупності вони представляють те, що Ч. Дарвін називав індивідуальною або невизначеною мінливістю. Оскільки мутації виникають випадково, остільки їхній результат дійсно є невизначеним. Однак випадкова зміна стає необхідним, коли воно виявляється корисним для організму, допомагає йому вижити в боротьбі за існування. Закріплюючись і повторюючись у ряді поколінь, такі випадкові зміни викликають перебудову в структурі живих організмів і їхніх популяцій і в такий спосіб приводять до виникнення нових видів.

Хоча мутації - головні постачальники еволюційного матеріалу, але вони ставляться до змін випадковим, що підкоряється імовірнісним, або статистичним, законам. Тому вони не можуть служити напрямною силою еволюційного процесу. Правда, деякі вчені розглядають мутаційний процес як визначальна сила еволюції, забуваючи при цьому, що в такому випадку доводиться визнати споконвічну корисність і придатність всіх виникаючих випадкових змін, що суперечить спостереженням у живій природі й практиці селекції. У дійсності, крім відбору - природного або штучного - не існує ніякого іншого засобу регулювання спадкоємної мінливості. Тільки випадкові зміни, виявилися корисними в певних умовах навколишнього середовища, відбираються в природній природі або штучно людиною для подальшої еволюції.

Перейти на сторінку: 1 2 3


Подібні статті

Кишковопорожнинні
Кишковопорожнинні здавна відомі людині. Ще давньогрецький учений Аристотель писав про деяких представників цього типу. Він, як згодом і багато інших вчених, вважав їх чимось середнім між тваринами та рослинами (такі самі проблеми були з си ...

Відкриття та характеристика генетичного коду
Найважливішим досягненням біології XX ст. стало з'ясування генетичного коду - встановлення відповідності між послідовністю нуклеотидів молекули ДНК та амінокислотами молекули білка. Нині генетичний код з'ясовано повністю. Книга життя ко ...

Головне меню