Синтетична теорія еволюції
Обговорюючи основні фактори еволюції, ми переконалися, що первісна теорія Дарвіна надалі піддалася значним уточненням, доповненням і виправленням, які привели зрештою до виникнення нової синтетичної теорії еволюції.
Ця теорія дійсно являє собою синтез основних еволюційних ідей Дарвіна й насамперед ідеї природного добору з новими результатами біологічних досліджень в області спадковості й мінливості.
Важливим новим результатом синтетичної теорії було ясне встановлення тих вихідних об'єктів, які служать предметом дослідження еволюційної теорії. Ч. Дарвін у своїй теорії говорить про еволюцію в рамках виду, про що свідчить уже заголовок його книги "Походження видів". У синтетичній теорії елементарною одиницею еволюції служить популяція, оскільки саме в її рамках відбуваються спадкоємні зміни генофонду.
Інша істотна відмінність синтетичної еволюції від дарвінівської складається в чіткому розмежуванні областей дослідження мікроеволюції й макроеволюції. Ці терміни вперше були уведені в 1927 р. вітчизняним генетиком Юрієм Олександровичем Філіпченко (1882-1930) для характеристики різних масштабів еволюції. Подальше уточнення вони одержали в роботах відомого російського генетика Миколи Володимировича Тимофєєва-Ресовського (1900-1981), що визначає, що мікроеволюція - сукупність еволюційних змін, що відбуваються в генофондах популяцій за порівняно невеликий період часу й нових видів, що приводять до утворення. На відміну від цього макроеволюція пов'язана з еволюційними перетвореннями за тривалий історичний період часу, які приводять до виникнення над видових форм організації живого.
Зміни, які вивчаються в рамках мікроеволюції, доступні безпосередньому спостереженню, тоді як макроеволюція відбувається протягом тривалого історичного періоду часу й тому її процес може бути реконструйований лише заднім числом. У цих цілях можуть бути використані методи порівняльно-морфологічного, ембріологічного й палеонтологічного дослідження, що дозволяють із певним ступенем правдоподібності відновити можливу картину процесів, що відбувалися, еволюції. При цьому варто враховувати, що макроеволюція, як і мікроеволюція, відбувається в остаточному підсумку під впливом змін у навколишнім середовищі.
Незважаючи на труднощі, з якими зіштовхуються дослідники при вивченні макроеволюції, до теперішнього часу накопичений чималий узагальнюючий матеріал, звичайно у вигляді певних закономірностей або правил макроеволюції великих груп організмів. Не претендуючи на повноту, перелічимо деякі з них.
Будь-яка нова велика група організмів, вище рівня виду, як правило, виникає тому, що здобуває в ході еволюції якісно нові особливості у своїй структурі й організації, які дають їй корінна перевага в боротьбі за існування. Найбільший інтерес у цьому змісті залучає ідея вітчизняного біолога Олексія Миколайовича Северцова (1866-1936) про ароморфозе, відповідно до якої кожна велика зміна в будові й функції організму можна розглядати як новий фактор еволюції, багато в чому змінює її подальший напрямок і зухвалу нову форми відбору. Він підкреслював, наприклад, що саме поява розумного поводження у вищих тварин з'явилося істотним удосконаленням рушійних сил еволюції.
Ніж значніше виявляються зміни, що відбулися (ароморфоз) у групах організмів (таксонів) вищого порядку, тим настійніше адаптації до приватних умов середовища таксонів нижчого порядку.
Подібні статті
Кишковопорожнинні
Кишковопорожнинні здавна відомі людині. Ще давньогрецький
учений Аристотель писав про деяких представників цього типу. Він, як згодом і
багато інших вчених, вважав їх чимось середнім між тваринами та рослинами (такі
самі проблеми були з си ...
Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
Актуальність роботи полягає в тому, що ми, спираючись
на порівняльний та еволюційний підхід до питання будови та функції органів
дихальної системи (і особливо легень), прагнули дати максимально чіткі вікові
характеристики будови і функції ...