Перехід від біосфери до ноосфери

Перетворення розуму й праці людства в геологічну силу планетного масштабу відбувалося в рамках біосфери, складовою частиною якої вони є. В.І. Вернадський у своїх дослідженнях незмінно підкреслював, яке величезний вплив людство робить на розширення життя шляхом створення нових культурних видів рослин і тварин. Опираючись на його ідеї про біогеохімічну основу біосфери, французький математик і філософ Едуар Леруа (1870-1954) увів в 1927 р. поняття ноосфери, або сфери розуму, для характеристики сучасної геологічної стадії розвитку біосфери. Його позицію розділяв також найбільший французький геолог і палеонтолог Пьер Тейяр де Шарден (1881-1955), згодом у своїй праці «Феномен людини» визначив ноосферу як одну зі стадій еволюції миру. Визнаючи, що ця стадія, як і сама людина, є результатом тисячолітньої історії розвитку органічного миру, він уважав рушійною силою еволюції цілеспрямована свідомість («ортогенез» ).

На відміну від його В.І. Вернадський розглядає виникнення свідомості як закономірний результат еволюції біосфери, але, один раз виникши, воно потім починає робити весь зростаючий вплив на біосферу завдяки трудовій діяльності людини.

Ноосфера є нове геологічне явище на нашій планеті. У ній уперше людина стає найбільшою геологічною силою. Він може й повинен перебудовувати своєю працею й думкою область свого життя, перебудовувати докорінно в порівнянні з тим, що було раніше.

Первісні уявлення про спрямованість еволюційного процесу убік виникнення мислячих істот і визнання геологічної ролі людства висловлювалися багатьма вченими й до В.І. Вернадського. Так, уже в XVIII в. відомий французький натураліст Ж. Бюффон висловив ідею про царство людини, що в XIX в. була розвинена засновником сучасної геології Жаном Луї Агасисом (1807-1873). Хоча ці ідеї й опиралися на визнання всі зростаючої ролі людства в зміні лику Землі, але не були пов'язані із принципом спрямованості еволюції живої речовини біосфери.

Цей принцип як емпіричне узагальнення висунув американський учений Джеймс Даний (18131895), що ще до появи праці Ч. Дарвіна вперше чітко заявив, що еволюція живої речовини йде в певному напрямку. Ґрунтуючись на своїх дослідженнях ракоподібних і молюсків, Д. Дана дійшов висновку, що протягом принаймні двох мільярдів років відбувалися вдосконалення й ріст центральної нервової системи тварин, починаючи від ракоподібних і кінчаючи людиною. Цей процес він назвав це фалізацієй, при якій досягнутий рівень організації нервової системи ніколи не знижується. Хоча при цьому можливі й зупинки, і перегони, але напрямок еволюції не йде назад. Його послідовник Ле Конт, ґрунтуючись на принципі спрямованості еволюції, назвав еру, пов'язану з появою на Землі людини, психозойською. Ближче до нашого часу відомий російський геолог Олексій Петрович Павлов (1854-1929), оцінюючи надзвичайно зрослу роль людства як потужного геологічного фактора, в останні роки життя наполегливо говорив про антропогенну еру в еволюції біосфери. Подібних висловлень можна було б привести багато, але за деякими виключеннями вони обмежуються лише констатацією розрізнених фактів, не розглядають їх у системі й не дають їм теоретичного пояснення.

Концепція Вернадського вперше привела всі відомі емпіричні факти, дані й результати в єдину цілісну систему знання, що переконливо пояснює, які фактори сприяли переходу від біосфери до ноосфери. Вона ґрунтується на визнанні вирішальної ролі людської діяльності, праці й думки в еволюції біосфери, а через останню й у зміні геологічних процесів, що відбуваються на Землі, і лику Землі в цілому. Важливо підкреслити, що В.І. Вернадський не обмежується дослідженням впливу трудової, виробничої діяльності на процеси, що відбуваються в біосфері й на земній поверхні. Добре усвідомлюючи, що праця являє собою доцільну діяльність, засновану на думці й волі, він указує, що ноосфера, або сфера розуму, буде усе більше й більше визначати не тільки прогрес суспільства, але й еволюцію біосфери в цілому, а через неї й процеси, що відбуваються на Землі. Недарма він розглядає думку як планетне явище.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Геном людини
XX століття стало століттям найбільших відкриттів у всіх областях природознавства, століттям науково-технічної революції, яка змінила і вигляд Землі, і вигляд її мешканців. Можливо, однієї з основних галузей знання, які будуть визначати ви ...

Основи фізіології харчування
Харчування - фізична потреба людини. їжа є вихідним матеріалом для побудови і відновлення кожної клітини організму людини. Підраховано, що за своє життя людина споживає в середньому близько 1,3 т білків, 12,5 т вуглеводів і 75 т води. За в ...

Головне меню