Культивари хвойнихдеревно-чагарникових рослин в озелененні

Вічнозелені й листопадні хвойні деревні рослини широко використовуються в озелененні. Хвойні та їхні культивари висаджують у середній смузі навесні (квітень — початок травня) і восени (середина серпня — початок вересня). Інший час садіння завжди ризикований, особливо коли матеріал привізний. Кращим садивним матеріал — це рослини місцевих розсадників. Імпортний же матеріал, хоча і має бездоганний товарний вигляд, але через вирощування на субстратах і стимуляторах важко адаптується до нових умов зростання.

Слід пам'ятати просте правило: хвойні завжди пересаджують тільки з грудкою землі. Відкриті корені хвойних подібні до рани, пересихання їх неприпустиме ні на хвилину. Обережно звільнивши ком від упаковки, рослину поміщають у яму на 20 см ширше і глибше від кореневої грудки. Дно ями розпушують. Після садіння обов'язково поливають і засипають пухкою земляною сумішшю, що містить торф, листяний перегній і дернову землю. Під час садіння землю навколо грудки ущільнюють, щоб не було повітряних прошарків у ґрунті. Ґрунт над грудкою мульчують перетертою деревною корою, аби захистити верхній шар від пересихання та ущільнення. Пересаджені рослини рясно поливають протягом першого місяця після садіння. У холодну зиму пересаджені рослини варто вкривати лапником і обв'язувати шпагатом від вітро — та сніголамів, можна зробити щитовий каркас накрити чи рослини мішковиною і обв'язати. Укриття варто знімати рано навесні у похмуру погоду, щоб не спричинити сонячний опік хвої. Підживлюють хвойні навесні до початку росту та влітку до середини червня.

Хвойні та їхні форми широко застосовують в озелененні: у групових насадженнях, солітерах, у кам'янистих садах, змішаних чи чистих насадженнях, із квітниками, у водяних джерел, тобто у всіляких поєднаннях і комбінаціях. їх висаджують у різних куточках парку, скверу, бульвару, на смузі газону перед будинками, на території шкіл, дитячих садів, у дворах і т.д. Плануючи насадження навколо дитячих установ, варто уникати отруйних хвойних: тисів і їхніх форм.

Форми з пірамідальною, колоноподібною та конічною кроною, високо- і средньорослі придатні для алей, рядових посадок, біля входів у парк чи сквер, на меморіалах біля пам'ятників і стел. Вони нагадують вартових чи колони. Можуть також закривати небажані види, паркани, будівельні і господарські будівлі. Їх можна використовувати в групах і солітерах. Вони можуть виконувати роль рами, для виділення красивого виду.

Для всіх вище перелічених цілей можуть бути використані культивари туї західної: „Columna”, „stigiata”, „Wagneriana”, „Compacta”, „Holmstrup”, „Smaragd”, а також туї гігантської „Atrovireens”, так само культивари ялівцю звичайного: „Columnaris”, „Arnold”, „Hibernica”, „Suecica”; культивари ялівцю віргінського: „Sky rocket”, „Venusta”; культивари кипарисовика Лавсона: „Alumii”, „Green Pillar”; культивари біоти: „Pyramidalis”; ялини чорної: „Doumentii”; ялини звичайної: „Cupressiana”, „Pyramidalis” та ін.

Крім того, колоноподібні й пірамідальні форми добре підкреслюють архітектуру, поєднуються з колонами скульптурами, з них можна утворювати живі стіни, імітувати скелі.

Низькорослі культивари ялини канадської: Arneson's Blue Variegated', 'Conica', 'Daisy's White', Haal, 'Lourin', 'Zuckerhut' можуть підкреслювати чи мітувати вічний вогонь у скверах і парках меморіального значення. Так, група ялини канадської дуже вдало вписалася у вигляді вічного вогню у парку на території Полтавської сільгоспакадемії.

Плакучі культивари використовують у садах і парках, біля берегів водойм, на галявинах солітерами й у групах, на тлі звичайних видів, на розвилках доріжок, біля каменів. Треба пам'ятати, що плакучими видами не можна перевантажувати композицію. Наприклад, садові форми туї західної: 'Ericoides', 'Filiformis'; модрини європейської: 'Pendula' і 'Repens'; ялини звичайної: 'Pendula1, 'Inversa', 'Reflexa', 'Viminalis', 'Virgata'; псевдотсуги сизої 'Pendula'; тсуги канадської 'Pendula', кипарисовика Лавсона 'Pendula', кипарисовика нутка-нского 'Pendula'; кипарисовика горохоплідного: 'Filifera Aurea Nana', 'Filifera Nana', 'Filifera Aureovariegata' та ін.

Культивари строкатолистяні та з оригінальним забарвленням хвої: блакитної, жовтої, золотавої, сріблястої добре виглядають у групах, окремо солітерами і на тлі звичайних видів. Барвисті садові форми з регулярною кроною не можна використовувати в лісопарках, навіть ялину блакитну. Краще їх застосовувати в невеликих скверах, біля адміністративних будинків, у партерній частині парків, біля пам'ятників, на смугах газону, на розвилках доріжок, у відповідальних місцях, а також у приватних двориках. У кипарисовика Лавсона це такі форми: 'Alumigold', 'Alumii', 'Blue Surprise'; у кіпарисовика горохоплідного: 'Plumosa Aurea Compacta', у ялини колючої — 'Hoopsii', 'Koster', 'Montgomery', у ялини Енгельмана — "Glauca1;

Подібні статті

Паразитичні пласкі черв'яки
Проблеми забезпечення здоров'я населення країни є сферою міжгалузевого регулювання і одним з найважливіших аспектів соціальної політики в області охорони здоров'я населення [Демьянков Е. Н., 1996]. Сучасний рівень розвитку медицини вимаг ...

Особливості будови і біології павуків
Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших, є паву ...