Еволюція плазунів

Викопні плазуни колись були чисельною групою і ті, які дали початок птахам і ссавцям. Залишки стародавніх плазунів відомі з верхнього кам’яновугільного періоду( 300 млн. років), а можливо і раніше. В середньому карбоні виникає гілка сеймуроморф, залишки яких виявлені у нижній пермі. Вони займають перехідне положення між земноводними і плазунами. У них кінцівки були міцніші ніж у стегоцефалів, череп мав один виросток. Коли склався характер розмноження властивий для амніот невідомо. Адаптивна радіація цієї групи йшла в кінці карбону і в пермському періоді. Предками , які дали початок сучасним плазунам були котилозаври. В пермський період відділились черепахи. Очевидно у верхньому карбоні від котилозаврів взяли початок два підкласи плазунів мезозаври і іхтіозаври. В пермський період від котилозаврів відокремились плазуни у яких утворилось дві вискові ями: лепідозаври і архозаври. В пермський період від еозухій відділились дзьобоголові. В кінці пермського періоду від діапсид відокремились лускаті. В кінці крейди від ящірок пішли змії. Розквіт лускатих припадає на кайнозойську еру. Різноманітними формами в мезозойську еру були архозаври. Вони заселяли сушу, водойми, атмосферу. Це були текодонти або псевдозухії. Очевидно від них взяли початок птахи. Інші перейшли до напівводного способу життя і від них в тріасі виникли крокодили.

В середині тріасу від текодонтів беруть початок літаючі ящери (птерозаври). У скелеті птерозаврів конвергентно виробились риси, які були подібні до птахів – широка груднина з кілем, пневматичність кісток, зростання кісток черепа, великі очі та ін. Головний мозок за своїми пропорціями нагадував мозок птахів. Можливо насиджували яйця і вигодовували потомство. Птерозаври були поширені і чисельні в юрський і крейдяний періоди. В кінці крейди вимерли не залишивши потомків. Вимиранню очевидно сприяла конкуренція з птахами, які в цей час появились у великій різноманітності.

У верхньому тріасі від хижих відокремились ще дві групи: ящеротазові і птахотазові. Обидві групи розвивались паралельно. В кінці крейдяного періоду обидві групи вимерли. Більшість ящеротазових були хижими, деякі були гігантами (10-15 м) як цератозавр. Серед інших були диплодок (30 м), брахіозавр (24 м), Птахотазові очевидно були рослиноїдними. Серед них були гіганти (довжиною 10-15 м) такі як ігуанодон.

Накінець, остання гілка плазунів (звіроподібні) почали особливу лінію розвитку плазунів. Вже в карбоні і пермі виникли різноманітні форми, які об’єднані в ряд пелікозаврів. В кінці пермського періоду вони вимерли, але раніше від них відділились звірозубі плазуни – терапсиди. Серед них були рослиноїдні і великі хижаки (іностранцевія). Але в тріасі якась група дрібних видів терапсид набула рис прогресивної організації і дала початок ссавцям.

Таким чином, в результаті адаптивної радіації в кінці перського періоду і на початку тріасу утворилась різноманітна фауна плазунів (13-15 рядів), які витіснили більшість груп земноводних. На протязі всієї мезозойської ери (150 млн.) вони займали панівне положення майже у всіх сферах життя. В кінці крейди сформувались два нові класи теплокровних хребетних – птахи і ссавці. Ці класи набули теплокровність, високий рівень метаболізму і більш складну поведінку, зростала їх чисельність і значення в угрупованнях, інтенсивно використовували нові корми і впливали на зростаючу конкурентну дію на більш інертних плазунів. В кайнозойську еру панівне положення зайняли птахи і ссавці, а серед плазунів збереглись лише відносно дрібні і рухливі лускаті (ящірки, змії), добре захищені черепахи і невелика група водних архозаврів – крокодилів.

Динозаври - одні з найдавніших предків плазунів

Плазуни в порівнянні із земноводними є наступним етапом пристосування хребетних тварин до життя на суші. Найдавніші плазуни — котилозаври — з'явилися в середньому карбоні і ще зберігали в своїй будові ознаки, характерні для земноводних палеозою (стегоцефалів). У подальшому плазуни розділилися на 2 головних стовбури — звіроподібних (що дали в кінці тріасу початок ссавцям) і діапсид (лепідозаврів і архозаврів, які дали початок птахам). Плазуни домінували в наземних біоценозах з перму до початку кайнозою. Найбільшого розквіту досягли в мезозої, коли серед них з'явилися також морські (іхтіозаври, завроптеригії, плакодонти, мозазаври) форми, що літають (птерозаври). Найбільші тварини суші входили до числа динозаврів. Перехід від мезозою до кайнозою співпав з вимиранням всіх перерахованих груп мезозойських плазунів і бурхливою експансією ссавців і птахів — прогресивних нащадків плазунів.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Адвентивна флора Чернігівської області історія формування та сучасний стан
Масове поширення чужоземних видів після їх випадкового проникнення в країну або в окремі місцевості, де їх раніше не було, добре відоме. Деякі адвентивні рослини за короткий час поширюються по всій країні; інші поволі, але неухильне збільшують свої а ...

Генетичні особливості мікроорганізмів
Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої ...

Головне меню