Вплив факторів навколишнього середовища на розвиток молюсків

Течія --

це один з лімітуючи факторів, які визначають можливість існування двостулкових молюсків у водоймах. Постійний і турбулентний рух води в озерах зумовлює відсутність температурної та кисневої стратифікації водної товщі, забезпечує принесення їжі і усунення метаболітів. Швидкість течії поряд з іншими факторами зумовлює формування грунтів іншого типу. Грунт є субстратом оселення молюсків.

Перлівницеві віддають перевагу умовам швидкісного оліготипу, вони оселяються здебільшого в ділянках річок, де швидкість течій наближається до 0,1 м/с. Тому популяції перлівницевих були знайдені переважно біля русла, де із Великого Згоранського озера бере початок річка Нережа. Більша частина описуваних молюсків знаходять оптимальні умови існування в водоймах рівнинної зони, а також в мало проточних і стоячих водоймах. Пряма дія течії на молюсків є важливим фактором ,пов’язаним з досить високою питомою вагою води.

Морфофізіологічна адаптація перлівницевих і кулькових до життя в умовах текучих водойм полягає в збільшенні ваги черепашок, збільшенні їх товстостінності, в набуванні останніми обтічної форми.

Виявляються зрідка й етологічні пристосування: у перлівницевих з прибійної зони озер спостерігається реотропізм.

Особливості розселення молюсків у водоймах в значній мірі визначаються газовим режимом останніх, і передусім вмістом кисню у воді. В прісних водоймах України умови дихання перлівницевих і кулькових неоднакові.

Оптимальний кисневий режим для багатьох молюсків спостерігається і в великих і малих річках та озер рівнинних територій. Насичення води киснем в них становить 85-155 % . В річках при політипі згаданого фактора (понад 50% насичення води киснем) оселяються Unіо, Anоdоnta, Рseudоnоdоnta а також Ріsіdіum amnіcum .

Лише в повільно текучих водоймах Прип'ятського Полісся (куди входять Згоранські озера), що характеризуються водозбором з болотистих місцевостей, в придонних шарах води взимку буває дефіцит кисню. Але це не шкодить істотно двостулковим молюскам, які в цей час перебувають в анабіотичному стані. [1].

Зменшення вмісту кисню у воді зумовлює випадіння із складу малакофауни деяких видів і, крім того, негативно відбивається на швидкості росту молюсків.

На відміну від гомооксигенних проточних водойм стоячі водойми характеризуються наявністю кисневої стратифікації. В евтрофних озерах, деяких водосховищах, а також в ставах, водне дзеркало яких суцільно вкрите плаваючою водною рослинністю, перебіг процесів окислення органічних речовин грунту інтенсивний. Тому в придонних шарах води спостерігається нестача кисню або виникають умови, близькі до анаеробних.

Найменш вибагливими до умов кисневого режиму водойм виявляються кулькові -- види, які зберігають життєздатність за умов тривалого перебування поза водою в складі бріофільних біоценозів. Припускають, що адаптація перлівницевих і кулькових до умов, які наближаються до анаеробних, забезпечується завдяки певній регуляції процесу поглинання ними кисню з води. В нормі двостулкові молюски вилучають в середньому до 7 % з води, яка потрапляє в їх зябровий апарат. Після періоду аноксибіозу поглинання кисню посилюється.

Концентрація розчиненої у воді вуглекислоти належить до факторів, які визначають можливість існування молюсків у тих чи інших біотопах. Великі концентрації її токсичні для гідробіонтів, тому у водоймах, вода яких насичена вуглекислотою, перлівницеві й кулькові не зустрічаються. При концентраціях вуглекислоти, які не становлять загрози для життя цих тварин, негативний вплив її полягає переважно а корозії вапнякових шарів черепашок. Зруйновані верхівки і прилягаючі частини стулок ми неодноразово спостерігали у Unіо ріctоrum роnderоsum.

До токсичних речовин належить і сірководень, який нерідко утворюється у великих кількостях в мулистих грунтах і концентрується в придонних шарах води стоячих водойм під час зимової і літньої стагнації. В таких водоймах перлівницеві й кулькові не живуть.

Каламутність води в текучих водоймах значною мірою залежить від швидкості течії та характеру грунту, в стоячих водоймах - від ступеня розвитку в них планктону, переважно фітопланктону, і кількості детриту.

Більшість двостулкових відзначаються фільтраційним способом живлення, вони вилучають з води планктон і детрит. Отже, певна каламутність води зумовлена концентрацією в ній часточок органічного походження, - неодмінна умова нормального живлення цих гідробіонтів. Оптимальними умовами щодо цього фактору для перлівницевих і кулькових є такі, що спостерігаються в його мезотипі (йому відповідає мезотип прозорості води). У водоймах з дуже високими значеннями прозорості води (літня прозорість вища за 200 см) популяції перлівницевих і кулькових, як правило, мало чисельні.

Подібні статті

Нормальна мікрофлора людини
Людина перебуває в постійному зовнішньому оточенні мільйонів мікроорганізмів. Вони заселяють і її внутрішнє середовище. Це нормальний мікробіологічний стан її існування. Але в разі порушення балансу співіснування мікроорганізмів (найчастіше це відбув ...

Біологія та екологія бактеріофагів
Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої ...