Вплив факторів навколишнього середовища на розвиток молюсків

Стале перебування молюсків у водоймах з високою каламутністю води, викликаною суспендованими в ній грубими часточками мінерального походження (глина, мул та ін. ), негативно впливає на функції зябрового апарату тварин, зокрема на інтенсивність фільтрації, що прямо пропорційно залежить від ступеня дисперсності суспендованих у воді часточок

Є, однак, підстави думати, що перлівницеві, і кулькові значно більш витривалі до каламутності води, ніж досі зважали. За В. І. Жадіним, перлівницеві не живуть у водоймах з дуже каламутною водою, літня прозорість якої не перевищує 50 см. В досліджуваних водоймах ми неодноразово знаходили деяких двостулкових в надто каламутній воді, з літньою прозорістю 13,5.

Глибина. Провідне значення має сукупна дія ряду інших факторів, головним чином газового і температурного режиму водойм, характеру дна, умов живлення.

Перлівницеві - вузькостенобатні організми, звичайні мешканці прибережної зони водойм. Статевозрілі особини зосереджуються на глибині 0,5-0,8 м, а з настанням осінніх холодів мігрують на глибину 1,0-1,5 м. Їх нерідко знаходять і на значно більших глибинах - до 9-10 м. Проте сталих численних популяцій молюски там не утворюють.

Кулькові відрізняються від перлівницевих набагато більшим діапазоном поширення по вертикалі, їх реєструють від поверхні до глибини кілька десятків метрів. Серед них є стенобатні мілководні види, приурочені до неглибоких тимчасових водойм (калюж, канав тощо).

Більшість кулькових - широко еврибатні молюски. Вони живуть здебільшого на невеликих глибинах, в інших ділянках своїх ареалів часто виявляють ознаки батифільності

Із зростанням глибини водойм змінюються термічні умови, кількісне співвідношення розчинених у воді газів, значно погіршуються умови живлення гідробіонтів, тому що в найбільш глибоководні ділянки водойм органічна речовина потрапляє здебільшого лише у вигляді «дощу трупів» і екскрементів планктонних організмів. Все це і, особливо, нестача їжі спричинюють збіднення фауни кулькових з глибиною як в якісному , так і в кількісному відношенні. Крім того, недостатнє насичення води карбонатами у прісних водоймах на великих глибинах позначається на якості черепашок молюсків. Стулки їх дуже стоншуються, м'якшає лігамент, дуже звужується замкова ділянка, стають нижчими і притуплюються кардинальні зуби, стоншуються латеральні. Черепашки у різних видів кулькових стають однакової овально-яйцевидної форми .

Здатність кулькових заселяти глибинні зони водойм свідчить про значну витривалість цих тварин в умовах високого тиску. В прісних водоймах із збільшенням глибини приблизно на 10 м гідростатичний тиск зростає на 1 атм. Взявши до уваги максимальні глибини, на яких знаходили певні види, можна вирахувати величину тиску, який витримують ці тварини. Значна витривалість при дії високого тиску - загальна особливість майже всіх гідробіонтів.

Активна реакція середовища визначає межі поширення молюсків у водоймах, впливає на обмін речовин через ферментні системи організму. У перлівницевих і кулькових вона визначає також інтенсивність процесу фільтрації Збільшення або зменшення значення рН за межі 6,5-7,8 супроводжується зниженням темпу дії гідрокінетичного апарату

Діапазон активної реакції середовища в місцях знаходження перлівницевих і кулькових змінюється в досить вузьких межах - від рН 5,15 до 9,7. Отже, ці молюски віддають перевагу нейтрально-лужним водоймам і належать до категорії стеноїдних олігогідрогеніонних організмів.

Переважна більшість перлівницевих знаходить оптимальні умови існування в мезотипі досліджуваного фактора.

На відміну від перлівницевих кулькові виявляються більш толерантними до дії на них підкисленого середовища.

Окислюваність. Кількість розчинених у воді органічних речовин, як і суспензованих в ній частинок органічного походження, є лімітуючим фактором , який визначає можливість поширення молюсків. Ступінь гумінізації води зумовлює інтенсивність перебігу процесів життєдіяльності тварин, зокрема, швидкості росту.

І перлівницеві і кулькові характеризуються досить вузьким діапазоном толерантності до умов гумінізації водойм, нижня межа якого є рівень окислюваності 3,5 мг кисню на 1 л, а верхня - 14 мг кисню на 1 л.

Мінералізація води. Розчинені у воді мінеральні речовини, які зумовлюють особливості водного і сольового обміну молюсків, у водоймах представлені переважно карбонатами, сульфатами і хлоридами. Двостулкові молюски зустрічаються в досить широкому діапазоні мінералізації водойм .

Численні популяції цих тварин, однак, виявлено здебільшого у водах середньої і дещо підвищеної мінералізації.

Серед компонентів, які формують іонний режим прісних водойм, для молюсків одним з найважливіших є кальцій. Останній поглинається з води і у вигляді карбонатної солі концентрується в черепашках в кількостях, що в багато разів перевищують процентний вміст цих речовин у воді.

Подібні статті

Рослинність евтрофних боліт
Актуальність. В епоху широкомасштабного впливу людської цивілізації на навколишнє середовище проблема вивчення закономірностей генезису, динаміки боліт і заболочених земель як важливого біоенергетичного компонента та носія значного обсягу ...

Зимові скупчення сороки в Любечі
Біологія та чисельність зимуючих птахів залишається недостатньо вивченою не лише в Україні, але й у більшості європейських країн. Це зумовлене труднощами проведення польових досліджень у цей період, відсутністю уніфікованих методик, а тако ...