Історія вивчення мутацій

Мутації складають одну з основ генетики. Теорія про мутації зародилася незабаром після відкриття законів Г. Менделя. Перші уявлення про стрибкоподібні зміни спадкових властивостей виявив російський ботанік С. І. Коржинський (1899), свої спостереження він виклав у своїй праці «Гетерогенезис і еволюція». Але набагато грунтовніше мутаційна теорія була викладена в працях Гюго Де Фріза (1901 -1903), присвятивши більшу частину життя вивченню проблеми мутаційної мінливості рослин.

Спочатку мутаційна теорія цілком зосередилася на фенотипічному прояві спадкових змін, практично не займаючись механізмом їх виникнення. відповідно з визначенням Г. Де Фріза: «мутація являє собою явище стрибкоподібної, переривчастої зміни спадкової ознаки». До цих пір, незважаючи на численні спроби, не існує короткого визначення мутації, кращого, ніж дав Г. Де Фріз.

Основні положення мутаційної теорії Г. Де Фріза зводяться до наступного:

. Мутації виникають раптово як дискретні зміни ознак.

.Нові форми стійкі

. На відміну від спадкових змін, мутації не утворюють безперервних рядів, не групуються навколо якого середнього типу. Вони являють собою якісні скачки змін

. Мутації виявляються по-різному і можуть бути як корисними, так і шкідливими

.Ймовірність виявлення мутацій залежить від числа досліджуваних особин

.Подібні мутації можуть виникати неодноразово

До 1925-1927 рр генетики мали справу тільки зі спонтанними мутаціями. Різні спроби підвищити частоту мутацій, в тому числі і вжиті Т. X. Морганом, не приносили успіху. Складалося враження, що мутаційний процес не залежить від навколишнього середовища. Це стимулювало автогенетичні концепції, згідно з якими еволюцію організмів пов'язували тільки з дією внутрішніх факторів. Але в 1927 р. Г. Меллер повідомив про дію рентгенових променів на мутаційний процес у дрозофіли. Майже одночасно Л. Стадлер (1928) описав вплив рентгенівських променів на мутаційний процес у ячменю. У тому ж році М. Н. Мейсель в лабораторій Г. А. Надсона одержав мутації у дріжджів під дією хімічної сполуки (хлороформу). В 30-х роках спочатку В. В. Сахаров, а потім М. Є. Лобашов і Ф. А. Смирнов відкрили хімічний мутагенез у дрозофіли (впливали йодом, оцтовою кислотою, аміаком). З тих пір в арсенал мутагенних факторів увійшли різноманітні хімічні сполуки: аналоги основ, що входять безпосередньо в ДНК, такі агенти, як азотиста кислота або гідроксиламін. Сучасна точка зору щодо причин спонтанних мутацій сформувалася в 60-х роках завдяки з'ясуванню механізмів відтворення, репарації та рекомбінації генів і відкриттю ферментних систем, відповідальних за ці процеси. Виникла тенденція пояснювати генні мутації як помилки в роботі ферментів матричного синтезу ДНК. Зараз ця гіпотеза є загальновизнаною. Великий вплив на розвиток теорії мутаційного процесу надало вивчення його генетичного контролю. Були відкриті гени, мутації яких можуть підвищувати або знижувати частоту мутацій.


Подібні статті

Закономірності пилення Carpinus, Quercus, Fagus у місті Львові
На сьогоднішній час аеробіологічні дослідження є актуальними. Це пов’язано із збільшенням алергічних захворювань в цілому світі. Пилок рослин розповсюджується вітром і є причиною виникнення і загострення алергічних реакцій. У багатьох краї ...

Праця як прорив до свободи
Що таке праця? Праця - це той місток, що прокладений від первісної до сучасної людини. Саме вона зробила нас тим, ким ми є. Ми перестали ховатись від блискавки, думаючи, що це боги карають нас за неслухняність, перестали чекати літа, аби ...

Головне меню