Будова та регуляційні системи організму: нервово-гуморальний механізм регуляції

Організм людини, як і будь-який живий організм можна розглядати на кількох рівнях організації: молекулярному, клітинному, організмовому, популяційно – видовому і т.д. Завдяки біохімічним та біофізичним методам досліджень ми знаємо про молекулярний склад людини, який зумовлюється особливостями її хімічного складу. Клітинний та тканинний рівні організації людини мають суттєве значення під час діагностики стану організму (цитологічні та гістологічні методи досліджень в медицині ) і відображають особливості перебігу біохімічних реакцій. Системи органів можна поділити умовно на ті, що забезпечують обмінні процеси, функції опори, руху, розмноження, захисту, орієнтації та регуляційні системи. Особливістю опорно – рухової системи людини на відміну від інших наземних тварин є пристосування до прямоходіння; в зв’язку із збільшенням головного мозку в процесі еволюції у людини змінилось співвідношення між мозковим та лицьовим відділами черепа, розширилась в горизонтальному напрямку грудна клітка, сформувались вигини хребта та стопи. Одночасно це призвело до певних проблем в життєдіяльності людини як біологічного виду - виникли складності з народженням дитини через великі розміри черепної коробки, а також проблеми з хребтом, внаслідок збільшення тиску сили земного тяжіння на поставу. Інші системи органів людини за своєю будовою та основними принципами функціонування не суттєво відрізняються від інших ссавців.

Регуляційні системи організми виконують такі функції : адаптація організму до змін навколишнього середовища, узгодження діяльності всіх систем органів, підтримання гомеостазу організму. До регуляційних систем відносять нервову та гуморальну. Вони мають свої специфічні риси. Головна функція нервової системи - миттєво реагувати та адаптувати організм до змін довкілля. Вона здійснюється рефлекторно, за електро-хімічним механізмом. Гуморально регуляція здійснюється за допомогою біологічно активних речовин ( гормонів, різних іонів ), що циркулюють в рідинах організму. Ця система регуляції є порівняно повільною, але еволюційно більш давнішою і притаманна всім вищим тваринам, починаючи з членистоногих .

Нервова та гуморальна системи регуляції пов’язані в єдине ціле за рахунок з’єднання гіпоталамуса проміжного мозку та гіпофіза ендокринної системи в єдину гіпоталамо - гіпофізарну систему і створення нервово-гуморального механізму регуляції. Клітини гіпоталамуса здатні утворювати хімічні сполуки – нейрогормони, що „запускають” діяльність гіпофіза. Відповідно, гіпофіз синтезує тропні гормони, які активізують діяльність інших ендокринних залоз. Людина інколи не усвідомлює, наскільки її поведінка обумовлюється рівнем в крові тих чи інших гомонів. Наприклад, ознаки чоловічого поведінкового стереотипу: рішучість, певна агресивність, честолюбність залежать від рівня чоловічого статевого гормону- тестостерону, а почуття страху супроводжується виділенням в кров гормону адреналіну.

Регуляційні системи організму сприймають зміни навколишнього середовища за допомогою органів чуття, реагують на них ; змінюють діяльність систем органів. Гальмування роботи нервової та гуморальної систем відбувається за принципом оборотного зв’язку.

Подібні статті

Розвиток кісткової тканини в онтогенезі безхвостих земноводних
За будовою та функціональним значенням кісткова тканина є унікальним різновидом сполучної тканини. Вона містить велику кількість мінеральних солей, серед яких найбільше сполук кальцію у вигляді гідроксиапатитів (Са10(РО4)6)(ОН)2 та фосфат ...

Особливості будови і біології павуків
Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших, є паву ...