Структура антропогеоценоза

Отже, основні структурні компоненти антропогеоценоза - господарський колектив, його виробнича діяльність, експлуатована територія. Однак кожний із цих компонентів утворить ієрархічну структуру, що складається з ряду супідрядних одиниць, що грають певну роль у загальній структурі й функціонуванні антропогеоценоза як цілого. До розгляду їх ми й переходимо.

Господарський колектив. Кожному господарському колективу властива та або інша чисельність. У хліборобів вона у зв'язку з високою продуктивністю вище, ніж у скотарські й особливо мисливських суспільствах. У системі антропогеоценоза значну роль грають два показники: чисельність усього господарського колективу, тобто людей, що споживають продукти праці, і чисельність дорослого населення, що безпосередньо беруть участь у трудових процесах. Представники старшого покоління є носіями трудового досвіду, але самі, як правило, значної участі в трудових процесах не приймають. Оптимальне співвідношення представників різних віків при характерній для даного випадку тривалості життя служить показником сприятливої демографічної ситуації в господарському колективі, що сприяє його процвітанню.

Численні спостереження над людськими популяціями показали, що вони не різняться помітним образом у харчових потребах, які були б генетично детерміновані. Інакше кажучи, розходження в харчовому режимі між населенням, скажемо, тропіків і арктичної зони, величезні й по складу їжі й по її калорійності, можуть бути практично майже цілком (якась частина місцевої своєрідності завжди залишається на частку традиції) пояснені за рахунок різних потреб в умовах різного середовища.

Таким чином, сумарний ефект харчових потреб даного господарського колективу при порівнянні його з господарськими колективами, що живуть у тих же умовах, практично цілком визначається його чисельністю й демографічною структурою (існування вікових розходжень у харчових потребах безперечно), і, отже, зводиться до двох факторів, про які тільки що говорилося, - його загальній чисельності й чисельності працездатних членів колективу; біологічна природа окремого індивідуума за інших рівних умов не робить впливу на діяльність господарського колективу в цілому.

Виробнича діяльність. Антропогеоценози одного господарсько-культурного типу перебувають на одному або на досить близьких рівнях розвитку продуктивних сил. У цих умовах роль виробничої діяльності в кожному конкретному антропогеоценозі визначається найбільше сформованою системою виробничих відносин. У виробничій діяльності можуть бути виділені два структурних компоненти:

1) сума трудових навичок і традицій, тобто закріпленого в даному колективі досвіду попередніх поколінь;

2) продуктивність праці, у значній мірі також залежна від традиції колективу, але частково й від індивідуальних особливостей колективу індивідуумів. Останнє особливо справедливо для ранніх, порівняно слабко диференційованих форм трудової діяльності. До різниці в інтенсивності винаходу нових виробничих операцій і в продуктивності праці й можна звести, як мені здається, ті на перший погляд історично нелегко з'ясовні ситуації, коли той або інший господарський колектив в умовах докласового суспільства часто випереджає інші у своєму розвитку й починає відігравати домінуючу роль.

Експлуатована територія немислима поза зв'язком з конкретними фізико-географічними умовами. Це й мікрорельєф, і характер ґрунту, сполучення тепла й вологи, природна рослинність і можливість її використання в їжу, фауна (остання особливо важлива при мисливському господарстві). При землеробстві й скотарстві природні біогеоценози руйнуються, але частина їх залишається, і в них відбивається специфічне саме для даного місця сполучення перерахованих умов. Всі фізико-географічні компоненти при детальному аналізі структури антропогеоценоза можуть бути підрозділені на тридцятимільйонні їх більше приватні фактори: наприклад, локальна недостатність якихось мікроелементів у ґрунтах або, навпаки, їхній надлишок не менш важливі, чим її родючість. Однак при загальному розгляді структури антропогеоценоза в такій детальній диференціації фізико-географічних умов немає необхідності.

Нормальна життєдіяльність будь-якої системи забезпечується функціональними зв'язками: тільки останні й надають системі динаміку. Виробнича діяльність, строго говорячи, являє собою найбільш загальний приклад функціонального зв'язку в антропогеоценозе, що здійснює передачу результатів трудових операцій і енергії від господарського колективу до середовища й навпаки.

Що одержує колектив від експлуатованої території? У першу чергу їжу. Склад, зміни складу по сезонах, кількість їжі, характерні саме для даного антропогеоценоза, можна позначити як харчовий ланцюг. Очевидно, харчовий ланцюг є один з функціональних зв'язків й господарського колективу. Вона залежить від чисельності колективу, продуктивності праці, інтенсивності господарства й географічних характеристик середовища, а також в окремих випадках і від стану інших харчових ланцюгів у границях даного господарсько-культурного типу.

Подібні статті

Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Відомий австрійський палеонтолог Р. Гернес (Rudolf Hoernes, 1850–1912) у своїй книзі про вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О. Ковалевський повинен вважатися попередником Копа й Осборна як «справжніх засновників неол ...

Участь мікроорганізмів в кругообігу азоту
Молекула азоту є однією із найінертніших. Д.Резерфорд, який вперше (1772) виділив азот з повітря, назвав його нежиттєвим тому, що він не підтримує ні дихання, ні горіння. Проте тепер усім відомо, що азот є необхідною складовою частиною нук ...