Характеристика електричної активності гіпокампу щурів на фоні довготривалого зооконфліктного стресу

З метою розкриття основних анатомо-фізіологічних особливостей гіпокампу та його ролі у підтриманні гомеостазу організму було досліджено та проаналізовано основні літературні джерела.

В ході проведеного аналізу було встановлено, що гіпокамп є головною частиною лімбічної системи мозку і виконує багато функцій для підтримання гомеостазу організму. Чисельними дослідженнями було показано, що гіпокамп є головною частиною лімбічної системи мозку, який має складні циклічні зв’язки з іншими структурами мозку. Гіпокамп приймає участь в механізмах формування емоцій, консолідації пам'яті, тобто переходу короткочасної пам'яті в довготривалу. Гіпокамп приймає активну роль у підтриманні пам’яті уві сні. Формування емоцій є наслідком роботи гіпокампу. Також було встановлено, що гіпокамп має модульну будову, що дозволяє йому генерувати високо амплітудну ритмічну активність. Нейрони гіпокампа відрізняються вираженою фоновою активністю. У відповідь на сенсорне подразнення реагує до 60% нейронів гіпокампа.

Існують докази безпосереднього залучення гіпокампу в організацію відповіді на стрес. Тому метою моєї роботи було виявити вплив стресу на біоелектричну активність мозку. В роботі використані електрофізіологічні методи дослідження біоелектричної активності гіпокампу та варіаційно – статистичні методи обробки експериментальних даних: розрахунок середньої та її помилки, метод парних порівнянь.

Отримані результати можна враховувати в клінічній практиці при визначенні часу виснаження адаптаційної реакції та появі патологічного синдрому деяких клінічних станів. Також дані результати можна застосовувати у навчальних курсах, таких як „Фізіологія вищої нервової діяльності”, „Фізіологія ЦНС”, „Фізіологія людини і тварин” та ін.

Гіпокамп є важливим центром інтегрування фізіологічних функцій організму, що підтверджено рядом авторів [Агаджанян 1983; Малышев и др., 1998]. Гіпокамп як основний ланцюг емоційних реакцій є однією з ключових структур лімбічної системи, відповідальних за розвиток стійких адаптаційних реакції мозку на стрес. Роль гіпокампу у забезпеченні життєдіяльності організму та підтримці гомеостазу не викликає сумніву. Існують докази безпосередньої участі гіпокампа в організації відповіді на стрес [1]. Гіпокамп активно співпрацює з гіпаталамо – адренокортикальними структурами, виконуючи роль стрес-реалізуючої системи. Це пов’язано з тим, що гіпокамп є мішенню для інгібуючої дії гормонів крові, полегшує запуск механізмів відповіді на стрес через гіперсекрецію кортикостероідів. Гіпокамп за всіма властивостями природи є відділом мозку, який полегшує розгортання відповіді на стрес, він має регулюючий вплив на баланс гальмівних і збуджувальних систем мозку; регулює рівень активації мозку, відіграє роль загального модулятора фіксації інформації головного мозку [2].

Уперше стрес був описаний у 1936 році канадським фізіологом Гансом Сельє як загальний адаптаційний синдром. Він стверджував, що стрес є органічне, фізіологічне, нервово – психічне розладнання, які можуть проявитися у порушенні обміну речовин, що викликане подразнюючими факторами [3].

Стрес – це неспецифічна реакція організму на екстрекмальні умови, порушення емоціонального спокою та рівноваги організму. Сельє виділив три стадії загального адаптаційного синдрому:

1. Реакція тривого (мобілізація адаптаційних можливостей – можливості ці обмежені)

2. Стадія опірності, або резистентності.

3. Стадія виснаження.

Пізніше Сельє ввів додаткові поняття «позитивний стрес» - еустрес, а «негативний стрес» позначив як дистрес. Еустрес, поняття має два значення – «стрес, викликаний позитивними емоціями» і «не сильний стрес, який мобілізує функції організму». Дистрес – негативний тип стресу, з яким організм не в силах впоратися. Цей вид стресу може призвести до тяжких психічним захворювань[4].

Електрична активність гіпокампу, в свою чергу, є одним із показників функціонального стану, який відіграє важливу роль у адаптаційно-компенсаторних реакціях організму. Тому дослідження електричної активності дозволить виявити певні центральні механізми стійкості до дії різних стресорів і адаптивних можливостей організму, що на сьогодні є досить актуальним. Виходячи з цього, метою даної роботи було дослідження біоелектричної активності гіпокампу щурів на стадії тривоги [5].


    Подібні статті

    Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
    Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важливі від­криття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на медичному факультеті в Едінбурзі ...

    Виробництво кормового білка
    Білки є обов'язковими компонентами клітин будь-якого живого організму, що виконують життєво важливі функції: каталітичний, регуляторний, транспортний, біоенергетичні, захист від інфекції й дії стресових факторів, структурні, запасні й інш ...

    Головне меню