Типи антропогеоценозів

Зовсім природно, що антропогеоценози, що входять у різні господарсько-культурні типи, різняться між собою; антропогеоценози, що становлять один господарсько-культурний тип, подібні. Однак спроба їхньої класифікації із цього погляду не вносить зі зрозумілої причини нічого нового в порівнянні з типологією господарсько-культурних типів.

Неформальним і тому методично правильним буде підрозділ антропогеоценозів, засноване на їхній внутрішній структурі. Переважна роль якого-небудь компонента в порівнянні з іншими дає специфічний тип антропогеоценоза, якому можна вважати самостійним класом антропогеоценотичної класифікації. Опираючись у першу чергу на місце, займане природним середовищем, можна зробити в першому наближенні якісний підрозділ антропогеоценозів на два основних класи або типів.

Перший тип характеризується переважною роллю природного середовища, що у значній мірі визначає в них інтенсивність господарської діяльності, чисельність господарських колективів, напрямок динаміки антропогеоценоза і його стійкості. Руйнування природних біоценозів приводить до припинення життя антропогеоценоза як цілого. Антропогеоценози першого щабля - це господарство збирачів і мисливців, мисливців і рибалок.

Однак антропогеоценози першого щабля не вичерпуються тільки формами господарства, що привласнює, як здається на перший погляд: до них ставляться й кочівники, і племена, що займаються землеробством, тому що й ті й інші у величезному ступені залежать від природного середовища. Справді, при екстенсивному кочовому скотарстві наявність (або відсутність) вільних пасовищ обмежує чисельність худоби, а отже, і чисельність колективу. Якщо виключити екстремальні історичні ситуації: грабежі осілого населення, війни й одержання військового видобутку, кочівник майже цілком залежить від географічного середовища й надаваних нею можливостей розширення череди. Те ж можна повторити й про землеробство.

Другий тип. Не те при стійловому змісті худоби й розвиненому землеробстві. Стійлове й напівкочове скотарство лише у виняткових випадках являють собою самостійні господарські галузі, вони сполучаються із землеробством. Таке сполучення, розвинені форми землеробства - все це надає господарським колективам набагато більше перспектив розвитку у вигляді підвищення продуктивності й інтенсивності праці, спрямованого зміни географічного середовища, створення харчових запасів і, отже, звільнення від безпосередньої й повсякденної залежності від експлуатованої території. Таким чином, в антропогеоценозах другого щабля сам господарський колектив і його виробнича діяльність змінюють природне середовище й визначають її динаміку, а не підкоряються їй.

Подібні статті

Особливості розмноження птахів різних видів на прикладі гусака сірого, журавля та великого строкатого дятла
Орнітологічні екскурсії захоплюють своєю неповторністю. Кожен виїзд на природу дає нові враження навіть спеціалісту. Це пояснюється перш за все особливістю самих птахів. Серед тварин птахи – найбільш показова група. На зоологічних екскурсі ...

Характеристика антитіл та імуноглобулінів
Імуноглобуліни (антитіла) мають здатність специфічно з'єднуватись з антигеном і є найважливішими молекулами імунологічної системи. Тому докладне вивчення їх будови, властивостей і утворення є передумовою розуміння імунологічних механізмів. ...