Адаптація й людина

Для відповіді можна використовувати факти, почерпнуті безпосередньо з генетичних досліджень, і непрямі міркування, засновані на розгляді часу й етапів формування всіх перерахованих особливостей людського організму.

Особливо показові, а головне, точно вивчені факти, що ставляться до спадковості груп крові й генетичних маркерів кров'яної сироватки. Гнітюча частина дотепер вивчених групових антигенів у людини управляється у своїй спадкоємній передачі двома або трьома алеломорфними генами. Ніяких даних, що свідчать про значний темп мутації цих генів або виникненні їх у недавній час, ні, навпаки, є всі підстави вважати їхніми древніми утвореннями, тим більше що аналогічні гени відкриті й у людиноподібних мавп.

У якому порядку й послідовності вони виникли - всі відразу або окремо, чи представляють вони собою дійсно алелі одного гена або систему різних генів - все це зовсім неясно й висловлювані припущення не виходять за рамки робочих гіпотез. Але для нас важлива стругаючи спадкоємна обумовленість груп крові й білкових фракцій сироватки, у тому числі й тих, для яких відзначена зв'язок з похилістю до певних захворювань.

Генетична відмінність морфологічних ознак від фізіологічних полягає, відповідно до найбільше розповсюдженої гіпотези, у набагато більшому числі керуючих їхнім спадкуванням генів. Такі морфологічні ознаки з безперервної мінливістю успадковуються кількісно, тобто залежать у своїй спадкоємній обумовленості від багатьох спадкоємних факторів. Це справедливо, очевидно, і для розмірів голови й тіла і їхні співвідношення, і для пігментації.

Всі перераховані ознаки менш автономні, більше обумовлені у своєму розвитку впливами середовища, чим фізіологічні особливості, але їхній генетичний характер не викликає сумнівів і доводиться багатьма експериментальними роботами. Зведення даних, правда вже трохи застаріла, наведена Р. Гейтсом і В.П. Ефроїмсоном. Однак про передачу в спадщину особливостей морфологічного типу й пігментації якщо й не в окремих індивідуальних випадках, то від покоління до покоління в цілому можна судити не тільки по прямих генетичних спостереженнях, але й на підставі непрямих даних.

Перше з них - виняткова сталість фізичного типу людини в часі, зафіксований багатьма дослідженнями. Ця стабільність типу характерна не для століть або тисячоріччя, а для декількох тисячоріч. Така стабільність основних особливостей будови особи й тіла охоплює приблизно 7 тисячоріч на території Єгипту й Нубії, 5-6 тисячоріч у Північному Китаї, 3-4 тисячоріччя на території Вірменії. У Єгипті можна простежити й наступність типової інтенсивності пігментації починаючи з епохи Древнього царства, оскільки на кольорових фресках зображене не тільки населення Древнього Єгипту, але й народи, що платили Єгиптові данина, у всій конкретності їхніх антропологічних рис.

Друге свідчення спадкоємної обумовленості морфологічного типу - проміжне положення антропологічних особливостей народів змішаного походження між вихідними групами. Це народи Західного Сибіру й Казахстану, частково Середньої Азії, Північної Африки, Ефіопії й Піренейського півострова. Аналогічні дані зібрані й для народів, що утворилися вже в історичний час як результат пізнього змішання європейців з населенням інших материків.

Отже, всі перераховані особливості людського організму, про які йшла мова в розділі «Адаптація й акліматизація» і в якій виявлене пристосування до умов середовища в широкому змісті (що стосується фізіологічних ознак, то в це поняття входить і певний ступінь стійкості до інфекційних захворювань, а може бути, і до захворювань іншого походження), виявляються тією чи іншою мірою спадкоємними. Отже, мова йде про дійсно адаптивні властивості людського організму, що перетерпіли під впливом і в процесі пристосування до середовища глибоку внутрішню перебудову, що зачіпає й гени, а не про короткочасні фенотипічні зрушення акліматизаційного характеру.

Подібні статті

Роль та вміст води в організмі
Ще в 60-го роки Нобелівський лауреат, найбільший авторитет в області біоенергетики Альберт Сцент-Дьерді вигукнув: «Біологія забула роль води або взагалі не думала про неї». Основну субстанцію організму – воду прийнято розглядати як майже н ...

Нормальна мікрофлора людини
Людина перебуває в постійному зовнішньому оточенні мільйонів мікроорганізмів. Вони заселяють і її внутрішнє середовище. Це нормальний мікробіологічний стан її існування. Але в разі порушення балансу співіснування мікроорганізмів (найчастіше це відбув ...