Морфо-фізіологічна мінливість людського організму

Основна демаркаційна лінія між расовою й конституціональною мінливістю визначається, як показав В.В. Бунак характером зв'язку між ними, що проявляється не тільки в морфологічних особливостях, але й у географічній мінливості. Іншими словами, раса являє собою територіальне або етнічно локалізоване сполучення ознак, морфологічно незалежних і не зв'язаних між собою якою-небудь морфологічною кореляцією, конституція ж є вираженням кореляцій, інтеграції їх по провідних напрямках, виділення таких типів статури, які характеризуються особливо тісним сполученням якихось властивостей.

З генетичної точки зору конституціональний тип завжди являє собою нерозкладну або із працею розкладену на її тридцятилітні генетичну систему, що звичайно передається в спадщину цілим комплексом. Расовий тип на відміну від конституціонального «розпадається» при спадкуванні на відносно незалежні ознаки, що групуються в новому поколінні відповідно до популяційно-генетичних законів по-іншому в порівнянні з попереднім поколінням.

Саме на цій обставині засноване принципове розходження усередині - і між групових кореляцій. Останні становлять основу расової мінливості, проявляються часто в територіальних сполученнях генетично, а отже, і морфо фізіологічно незалежних ознак і тому іноді називаються історичними.

Які із цього погляду всі перераховані особливості людського організму, у яких проявляються адаптивні властивості? Чи є вони незалежними ознаками, що варіюють географічно, або ознаками, зв'язаними між собою кореляцією й, що передаються по спадщині цілим комплексом? Щоб відповісти на ці питання, варто розглянути коефіцієнти зв'язку між ознаками і їхні територіальні сполучення. Стосовно до кількісних ознак можна виходити при цьому з гіпотези їх нормального розподілу, продемонстрованого поруч переконливих фактів і спостережень. Відхилення від нормального розподілу встановлені для розподілу відкладення жиру й не носять загального характеру.

Певний зв'язок між метричними характеристиками людського тіла існує майже у всіх випадках, навіть якщо ці характеристики топографічне значно локалізовані. Стосовно до розмірів тіла і його елементів закономірний зв'язок можна відзначити, наприклад, між довжиною тіла й довжиною тулуба, довжиною тіла й довжиною ніг, одним словом, довжиною тіла і його пропорцій. При збільшенні довжини тіла збільшується також довжина ніг і зменшується довжина тулуба, тобто більше високорослі індивідууми стають відносно більше довгоногими. Ця закономірність росту одержала в загальній морфології найменування гетеро морфії.

Однак потрібно відразу ж обмовитися, що при загальному закономірному характері такого зв'язку, що повторюється у всіх популяціях (у всякому разі дотепер не виявлено груп, у межах яких цей зв'язок був іншою), коефіцієнти кореляції довжини тіла з довжиною тулуба й ніг відносно невеликі. Тим більше самостійно варіюють вага й величина поверхні тіла.

Приблизно т же саме можна сказати про розміри особи й голови. Вони зв'язані між собою певними залежностями: розміри особи і його елементів у висоту й ширину позитивно корелюють між собою, також позитивно зв'язані між собою загальні розміри голови. Але, по-перше, коефіцієнти кореляції малі й у цьому випадку, а по-друге, розміри голови й особи слабко пов'язані із загальними розмірами тіла. Тому ні загальні розміри тіла і їхнього співвідношення, тобто пропорції тіла, ні тим більше розміри голови й особи не розглядаються в антропології як характеристики конституціонального габітусу, що виражає загальну інтеграцію організму даного індивідуума. Такий висновок справедливо й відносно пігментації - вона зовсім не пов'язана з розмірами тіла й варіює самостійно.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Поведінка самців щурів лінії Вістар при різних світлових режимах
В основі життєдіяльності живого організму лежать ритмічність і рухомість його фізіологічних, біохімічних та біофізичних функцій. Це енергетично вигідна і найбільш оптимальна форма існування. Узгодженність у часі і просторі всіх життєзабезп ...

Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Відомий австрійський палеонтолог Р. Гернес (Rudolf Hoernes, 1850–1912) у своїй книзі про вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О. Ковалевський повинен вважатися попередником Копа й Осборна як «справжніх засновників неол ...

Головне меню