Лікарські рослини родини айстрових

У медицині вживають її суцвіття як зовнішній антисептичний зв'язуючий засіб для полоскання, примочок, ванн, настоянку Ромашки використовують як потогінне, чай — при спазмах кишок, метеоризмі, розвільненні; Ромашка запашна або без'язичкова [(M. matricarioides (Less.) Porter ex Britton] = M. discoidea DC.). Допускається для використання замість Р. лікарської; Р. незапашна (M. inodora L.).

Ромашкою називають також деякі інші види рослини: триреберник непахучий, маруну цинерарієлисту або далматську Ромашку та інші. Рослину в Україні здавна називали ромен

.

Пижмо

– рід лікарських рослин з родини айстрових. Поширене по всій території Євразії, крім Субарктичних і Арктичних поясів.

Стебло у рослини товсте, з невеликою кількістю подовгастих листків та квіткою на верхівці. Висота рослини часом досягає висоти 1 метра.

Цікавим у квітці є те, що у ній відсутні пелюстки, або непомітні за розміром. Також квітка є досить тверда і містить у собі велику кількість дубильних речовин.

Використання.

У медицині пижмо використовується як: засіб для покращення апетиту та обміну речовин, сечогінний, потогінний та жовчогінний засіб, протиалергійний та протилихоманковий засіб, при жовтусі, епілепсії, водянці, проти головного болю, при проносах, при малокров’ї, при сердечно-судинних захворюваннях та порушенні серцевої діяльності.

Квітки пижма прикладають до тіла при: вивихах, синяках, ґулях, набряканнях суглобів

Кульбаба лікарська

(Taraxacum officinale) — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (Asteraceae).

Рослина заввишки 10-40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Стебла безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Квітколоже голі, всі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.

Кульбаба лікарська росте в зріджених мішаних і листяних лісах, як бур'ян на лісокультурних площах, у розсадниках, парках і лісопарках, трапляється на пустирях, поблизу жител, доріг, по узліссях. Тіньовитривала рослина. Цвіте з квітня по серпень. Поширена по всій Україні, особливо в лісостепових районах. Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській і Харківській областях. Запаси сировини значні.

Близькі види:

Кульбаба червоноплода

(Т. eruthrospermum Andrz.) має довгасті перисторозсічені, розсіяноопушені листки, кошики 1-2 см у діаметрі, квітки лимонно-жовті, сім'янки темночервоні або темно-коричневі. Росте на галявинах, схилах, луках, у лісостепових і степових районах.

Кульбаба нерівнобока

(T. obliquum (Fr.) Dahlst.) має глибокоперисторозсічені, голі або трохи опушені листки, кошики 2-2,5 см у діаметрі, сім'янки блідобурувато-сірі, носик у 1,5-2 рази довший за сім'янку. Росте в тих же умовах, що і кульбаба лікарська. Поширена по всій Україні. Ці види кульбаба лікарського значення не мають і їх не слід заготовляти.

Практичне використання:

Лікарська, вітамінозна, харчова, медоносна і косметична рослина. У науковій медицині використовують корінь кульбаба — Radix Taraxaci i листки — Folium Тагахасі. З них готують порошки, екстракти, відвари; їх включають разом з хвощем, деревієм та іншими травами до складу шлункових і апетитних чаїв. Корені кульбаба містять гіркі й дубильні речовини, цукор, смоли, віск, каучук (до 3 %), органічні кислоти, інулін (до 40 %), вітаміни. Їх рекомендують як апетитний, жовчогінний і проносний засіб, що поліпшує травлення при запорах.

У народній медицині цю рослину застосовують як апетитний, кровоочисний, сечогінний, жовчогінний, проносний засіб, при хворобах жовчного міхура, печінки, при водянці, діабеті, базедовій хворобі, геморої, хворобах нирок і сечового міхура, для поліпшення обміну речовин. Корені застосовують при венеричних хворобах, болях у животі, квітки — при ревматизмі, підвищеному тиску крові, безсонні. Молочним соком закапують очі при трахомі, запаленні очей, застосовують його при сухій екземі.

Листки кульбаби містять вітамін С (50-70 мг %), каротин (6-8 мг%), вітамін Е, солі заліза, кальцію і фосфору. Відвари з них застосовують як вітамінний засіб при недокрів'ї, знесиленні, порушенні обміну речовин. Свіжі листки придатні для салатів після попереднього вимочування у солоній воді, їх можна маринувати в оцті і добавляти до овочевих страв як приправу. Маринують і пуп'янки кульбаби, вживають їх замість каперсів. З коренів готують сурогат кави, а цукор, що міститься в них, при підсмажуванні карамелізується і надає відвару аромату і забарвлення.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5


Подібні статті

Виробництво кормового білка
Білки є обов'язковими компонентами клітин будь-якого живого організму, що виконують життєво важливі функції: каталітичний, регуляторний, транспортний, біоенергетичні, захист від інфекції й дії стресових факторів, структурні, запасні й інш ...

Тропічні та субтропічні плодові рослини
Життя людини безпосередньо пов`язане з природою, а в результаті і з життям рослин. Сучасний зелений інтер`єр повинен поєднувати декоративний ефект з довго тривалістю функціонування, створювати затишок та бути повноцінним елементом архітек ...

Головне меню