Розвиток еволюційних ідей в зоології

У першій половині XIX ст. (20—30-і pp.) заслуженою славою користувався еволюціоніст М. О. Максимович (1804—1873). Він закінчив у 1823 р. Московський університет (природничий і словесний факультети). За видатні успіхи виявлені ним у студентські роки, Максимович залишений був при Московському університеті і вже в 30 років став відомим ученим. Творчість Максимовича була досить різноманітною. Він був гарячим прихильником поширення природничих знань серед широких мас народу.

Стоячи на матеріалістичній позиції, Максимович розглядав еволюцію як універсальний закон природи. В основі матеріального світу, за Максимовичем, лежить загальна речовина — ефір, і всі речі являють собою видозміну цієї первинної матеріальної основи світу. На рослинний світ він дививсь як на єдине дерево рослинного життя і з цього погляду виступав з критикою проти штучних систем, що панували в його час, обстоюючи наукову природну систему, зв'язану з філогенетичним розвитком живої природи.

У 1834 p., в період розквіту своєї наукової діяльності як біолога, він залишив Москву і переїхав до Києва, де був першим ректором Київського університету і одночасно професором словесності. Треба сказати, що й у цій галузі він також добився блискучих успіхів.

У першій половині XIX ст. палким прихильником еволюційної ідеї був також П. Ф. Горянінов (1796—1865) — ботанік за фахом, професор Медико-хірургічної академії. Він набагато випередив свій час. Горянінов був одним з основоположників клітинної теорії. Еволюцію Горянінов оголосив загальним законом розвитку природи (як неживої, так і живої). Розвиток природи, за Горяніновим, є прогресивним і відбувається від простого до складного, від нижчого до вищого. Таким чином, розвиток змальовується Горяніновим як прогресивна спіральна лінія. Горянінов вважав, що в розвитку організмів велику роль відіграють оточення і ті зміни, що в ньому відбуваються. Природа в своєму походженні єдина, в природі нема відособлених речей, а все зв'язано між собою. На базі неживої природи виникли живі організми. Рослини і тварини, за Горяніновим, мають спільне походження, спільний корінь, що його він назвав «середнім царством», чи «зоофітами». Дві гілки — рослини і тварини, що походять від цього спільного кореня, поступово розвивались від нижчих до вищих форм. Будучи насамперед фахівцем-ботаніком, Горянінов, разом з тим, приділяв увагу зоології і в 1837 р. випустив великий підручник (близько 800 сторінок) з зоології, побудований за принципом еволюції, починаючи з «середнього царства» (рослино-тварин) і кінчаючи ссавцями. У своїх творах Горянінов обстоював природну систему, виходячи з філогенетичних зв'язків між організмами. З системи тваринних організмів він виводив і людину, яка, за його словами, вінчає розвиток тваринного світу. В творах П. Ф. Горянінова є і певні недоліки, проте в той час його діяльність була великим досягненням у світовій науці.

Блискучим і талановитим виразником еволюційних ідей додарвінівської епохи був професор зоології Московського університету (40—50-і pp. XIX ст.) К. Ф. Рульє (1814—1858). Талановитий вчений розумів, що життя організмів, їх розвиток не можна уявити поза зовнішніми умовами, а тому й дослідження його носили комплексний характер. Внаслідок цього Рульє залишив цікаву спадщину в галузі геології, палеонтології, екології. Рульє розробляв найголовніші проблеми еволюції живої природи. На еволюційний процес він дивився як на процес постійних змін у живій природі, які виникають під впливом зовнішніх умов і закріплюються по спадковості. Для доказів еволюційного розвитку він користувався даними палеонтології, а також порівняльної анатомії і ембріології (тобто тими ж даними, якими згодом скористався і Дарвін). Однією з цікавих рис в діяльності Рульє було прагнення зв'язати науку з практикою, причому остання була для нього одним з важливих доказів розвитку тваринного світу.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4


Подібні статті

Характеристика Земноводних
Земноводні, або амфібії - перша група хребетних тварин, що у процесі історичного розвитку вийшла на сушу, однак їх розмноження та розвиток відбувається у прісній воді. Вихід земноводних на сушу пов'язаний із виникненням багатьох прогресивн ...

Особливості будови і життєдіяльності лишайників
Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості і гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Відомо понад 20 000 видів лишайників. Лишайники ...

Головне меню