Виникнення античної науки

Засновником античного природознавства справедливо вважається Аристотель (384 — 322 рр. до н.е.) — філософ, учений-енциклопедист, що навчався у Платана в Афінах, був вихователем Олександра Македонського. У 355 р. до н.е. він заснував Лікей, або школу перипатетиків, з натуралістичним ухилом. Він був автором багатьох праць із літератури, політики, логіки, філософії та біології. Загальновідомими, зокрема, є такі трактати, як «Історія тварин», «Про частини тварин», «Про виникнення тварин».

Найбільший біологічний трактат Аристотеля — це «Історія тварин». Тут після деяких попередніх відомостей про тварин подається опис зовнішньої та внутрішньої будови людини, який є ніби вступом до порівняльно-анатомічного опису тварин. Далі розглядаються статеві відмінності у тварин, різні способи розмноження тварин і окремо — розмноження людини. Аристотель описує терміни спарювання у тварин, розповідає про статеве розмноження і явище партеногенезу (самовільного зародження), про побудову гнізд, відкладання яєць, розвиток пташенят і мальків риб, вагітність. Третій біологічний трактат "Аристотеля: — «Про виникнення тварин» присвячений ембріології тварин і людини. У ньому розглядаються питання, пов'язані з визначенням статі й успадкуванням ознак, виникненням патологій і багатопліддя. Для розуміння біологічних поглядів Аристотеля надзвичайно важливим є четвертий трактат «Про душу». У ньому розглядаються відчуття, що сприймаються органами чуттів, розумова діяльність людини, питання про взаємовідносини між душею і тілом [6,58].

У працях Аристотеля зустрічаються посилання на малюнки, проте самі малюнки не збереглися. Апелюючи до них, Аристотель надзвичайно ясно описав, наприклад, протоки сечостатевої системи ссавців і судини, що з ними пов'язані. Це можливо було зробити лише у випадку анатомічних розтинів.

Аристотель мав уявлення про відмінності між великими . підрозділами тваринного світу і був обізнаний з анатомією, ембріологією і фізіологією таких груп, як ссавці. Він вважав головними ознаками, які характеризують ссавців, наявність у них органів повітряного дихання — легенів і гарячої крові; він знав, що вони живородні, годують малят молоком, а плід прикріплюється до матки пуповиною, органом, який пізніше буде названо плацентою. Аристотель писав також, що жодна з даних ознак, як правило, не зустрічається в риб. Враховуючи це, він відокремив від риб групу тварин, відому під назвою китоподібні (кити, дельфіни). Вважаючи живородіння ознакою, що відрізняє ссавців від риб, Аристотель вказав, що існує група риб — селахе (акули, скати), представники якої народжують живих малят.

Формально Аристотель не залишив класифікації тварин. Проте в його працях у достатній кількості зустрічаються визначення, що дають змогу відтворити те групування тваринних форм, яке можна розглядати як арістотелеву класифікаційну схему. Аристотель поділив тварин на дві групи — енайма (тварини з кров'ю) і анайма (тварини без крові). Енайма складається з живородних (людина, кити, чотириногі) і яйцеродних, або яйцеживородних (птахи, яйцекладні чотириногі, змії, риби). Анайма поділяється на тварин з досконалими яйцями (головоногі молюски, ракоподібні), тварин з яйцями особливої будови (комахи, павуки, скорпіони) і на тварин, що виникають із генеративного слизу самочинно (решта молюсків, голкошкірі). Є відомості, що Аристотель займався не лише зоологією, «батьком» якої його справедливо вважають, а й ботанікою, проте його ботанічні праці не збереглися.

Подібні статті

Характеристика підродини Шпротоподібні, або Звичайні оселедці (Clupeinae)
Шпротоподібні, або звичайні оселедці, являють собою групу найважливіших для людини оселедцевих риб, що включає північних морських оселедців, сардин, сардинел, шпротів, тюльок і інші роди. Сюди входять 12 родів з 40–45 видами. Види трьох ...

Розвиток кісткової тканини в онтогенезі безхвостих земноводних
За будовою та функціональним значенням кісткова тканина є унікальним різновидом сполучної тканини. Вона містить велику кількість мінеральних солей, серед яких найбільше сполук кальцію у вигляді гідроксиапатитів (Са10(РО4)6)(ОН)2 та фосфат ...