Другий (афінський) етап розвитку давньогрецької натурфілософії. Виникнення атомістики. Вчення Аристотеля
Але безсумнівною заслугою Аристотеля було прагнення до збирання і систематизації знань, накопичених у древньому світі. Виходячи із своїх уявлень про область знання, він вперше спробував дати класифікацію наук. З точки зору Аристотеля, варто розрізняти науки: теоретичні (де пізнання ведеться заради нього самого), практичні(які дають ключові ідеї поведінки людини) і творчі (де пізнання потрібне для досягнення чогось прекрасного) [6,65].
Теоретичні науки Аристотель розділив натричасти: так звану «першу філософію», математику і фізику. «Перша філософія» присвячена якимсь вищим началам всього існуючого, недоступним для органів відчуттів і осяжних лише наглядно. У веденні математики знаходяться узяті в абстракції числові і просторові властивості тел. Фізика вивчає різні стани тіл у природі.
Аристотель зразу ж протиставив «першу філософію» іншим наукам, відокремивши її від наук, що вивчають природний світ. Згодом, у I ст. до н.е., давньогрецький дослідник творчості Аристотеля Андронник Родоський, виділив ту частину його вчення, що була відома як «перша філософія», і позначив її терміном «метафізика». З тих пір і аж до епохи Нового часу під метафізикою розуміли філософське вчення про зверхчусливі, недоступні досвідові «перщопочатків» буття, тобто навчання, що мало зовсім інший предмет, ніж фізика - наука про природу. З настанням епохи Нового часу, що характеризується прогресом природознавства, учені-натуралісти почали відмежовуватися від метафізики з її умоглядними, відірваними від реального світу міркуваннями, що зовсім не відповідають даним науки. Ця позиція натуралістів знайшла своє вираження у відомому виреченні І. Ньютона; «Фізика, бережись метафізики!».
В історії науки Аристотель відомий також як автор космологічного вчення, що мало величезний вплив на світорозуміння. Космологія Аристотеля – геоцентриський погляд: Земля, що має форму кулі, нерухомо перебуваєте в центрі Всесвіту. Кулеподібність Землі Аристотель виводить зі спостережень, зроблених ним під час місячних затемнень. Ці спостереження показали круглу форму земної тіні, яка насувається на диск Місяця. Тільки кулясте тіло, якими є Земля, — пояснював Аристотель, — може відкидати убік, протилежну Сонцю, тінь, що уявляється темним кругом на місячному диску. До цього ж висновку - про кулеподібність Землі - веде, на думку Аристотеля, і властиве для Землі тяжіння до центру Всесвіту. Як результат цього тяжіння повинна була вийти куляста форма.
Аристотель розділяв світ на дві області, які якісно відрізняються один від одного: область Землі область Неба. Область Землі має у своїй основі чотири елементи: землю, воду, повітря і вогонь (це ті ж чотири «стихії», про які говорили представники натурфілософії до аристотельського періоду). Область Неба має у своїй основі п'ятий елемент - ефір, з якого складаються небесні тіла. найдосконаліші з вони - нерухомі зірки. Вони складаються з чистого ефіру і настільки віддалені від Землі, що недоступні ніякому впливові чотирьох земних елементів. Інше справа - місяць і планети. Вони також складаються з ефіру, але на відміну від нерухомих зірок піддаються деякому впливові, в крайньому випадку, одного з елементів, що утворюють Землю. На думку Аристотеля, за оболонкою повітря навколо Землі знаходиться найбільш легкий із земних елементів - вогонь, що міститься в просторі між Землею і Місяцем і стикається з межею ефіру.
На відміну від космологічних поглядів Демокрита, космологія Аристотеля включала уявлення про просторову конечність світостворення. В цій конечній протяжності космосу розміщені тверді кристально-прозорі сфери, на яких нерухомо закріплені зірки та планети. Їх видимий рух пояснюється обертанням зазначених сфер. З крайньої («зовнішньої») сферою стикається «Перводвигун Всесвіту», який є джерелом руху. Він не матеріальний, тому що це є Бог (Аристотель розглядає Бога як розум світового масштабу, що дає енергію «перводвигуну»).
Геоцентриська космологія Аристотеля зайняла панівне становище в космології не тільки в період пізньої античності, але і всього періоду Середньовіччя — аж до XVI століття.
Подібні статті
Адвентивна флора Чернігівської області історія формування та сучасний стан
Масове поширення чужоземних видів після їх випадкового проникнення в країну або в окремі місцевості, де їх раніше не було, добре відоме. Деякі адвентивні рослини за короткий час поширюються по всій країні; інші поволі, але неухильне збільшують свої а ...
Біоморфологічні особливості та cхожість насіння Leontopodium alpinum Cass
Флора високогір’я Українських Карпат характеризується високим ступенем ендемізму та рідкісності. Переважна більшість ендемічних та рідкісних видів сформована з малочисельних популяцій. Дослідження стратегії малочисельних популяцій цих видів пов ...