Стан природничої науки в епохи Середньовіччя

Епоха Середньовіччя характеризувалася в Європі заходом класичної греко-римської культури і різким посиленням впливу церкви на все духовне життя суспільства. От що пише про цю епоху Ф. Енгельс: «Догмати церкви стали одночасно і політичними аксіомами, а біблійні тексти одержали на всякому суді силу закону . Це верховне панування богослов'я у всіх областях розумової діяльності було в той же час необхідним наслідком того положення, що займала церква як найбільше загальний синтез і найбільш загальної санкції існуючого феодального ладу». Самая актуальная информация когда сажать баклажаны на рассаду тут.

У цю епоху філософія тісно зближається з теологією (богослов'ям), фактично стає її «служницею». Виникає протиріччя між наукою, висновки якої випливають з результатів спостережень, дослідів, включаючи узагальнення цих результатів, і схоластичним богослов'ям, для якого істина заключається в релігійних догмах.

Поки європейська християнська наука переживала тривалий період упадка (аж до ХІІ-ХІІІ ст.), на сході, навпаки, спостерігався прогрес науки. З другої половини VIII ст. наукове лідерство явно перемістилося з Європи на Близький Схід. У ІХ столітті, поряд з вищезгаданою працею Птолемея («Альмагест»), на арабську мову були переведені «Начала» Евкліда і твори Аристотеля. Таким чином, давньогрецька наукова думка одержала популярність в мусульманському світі, сприяючи розвитку астрономії і математики. У історії науки цього періоду відомі такі імена арабських учених, як Мухамедаль-Баттані (850 — 929 р.), астроном, який склав астрономічні таблиці, Ібн-Юнас(950—1009 р.), що досяг помітних успіхів у тригонометрії і зробив чимало істотних спостережень місячних і сонячних затемнень, Ібналъ-Хайсам (965—1020 р.), що одержав популярність своїми роботами в області оптики, Ібн-Рущд (1126—1198 р.), найвизначніший філософ і натураліст свого часу, що вважав Аристотеля своїм учителем [6,73].

Середньовічній арабській науці належать і найбільші успіхи в хімії. Спираючись на матеріали олександрійських алхіміків I століття і деяких персидських шкіл, арабські хіміки досягли значного прогресу у своїй області. У їхніх роботах алхімія поступово перетворювалася в хімію. А вже звідси (завдяки головним чином іспанським маврам) у пізніше середньовіччі виникла європейська хімія.

У XI столітті країни Європи зіткнулися з багатствами арабської цивілізації, а переклади арабських текстів стимулювали сприймання знань Сходу європейськими народами.

Значну роль в підйомі західної християнської науки відіграли університети (Парижський, Болонський, Оксфордський, Кембріджський і ін.), що стали утворюватися починаючи з ХІІ століття. І хоч ці університети спочатку призначалися для підготовки духовенства, але в них уже тоді починали вивчатися предмети математичного і природничо-наукового напрямку, а саме навчання носило, більш ніж раніш, систематичний характер.

ХІІІ ст. характеризується для європейської науки початком експерименту і подальшою розробкою статики Архімеда. Тут найбільш істотний прогрес був досягнутий групою вчених Паризького університету на чолі з Іорданом Неморарієм (друга половина ХІІІ ст.). Вони розвивали античне вчення про рівновагу простих механічних пристроїв, розв`язавши задачу, з якою антична механіка справитись не могла, - задачу про рівновагу тіла на похилій площині.

У XIV столітті в полеміці з античними вченими народжуються нові ідеї, починають використовуватися математичні методи, тобто йде прогрес підготовки майбутнього точного природознавства. Лідерство переходить до групи вчених Оксфордського університету, серед яких найбільш значна фігура - Томас Брадвардин (1290—1349). Йому належить трактат «Про пропорції» (1328 р.), який в історії науки оцінюється як перша спроба написати «Математичні початки натуральної філософії» (саме так майже триста шістдесят років потому назве свою знамениту працю Ісаак Ньютон) [6, 76].

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Вплив елементарних еволюційних факторів на генофонди людських популяцій
Клітинні і фізико-хімічні організми спадковості і мінливості універсальні для всіх живих істот, включаючи людину. Встановлена певна залежність життєдіяльності індивідууму від властивостей його генотипу. Більшу частину своєї історії людство ...

Геоботанічне районування України
Докладний аналіз різних факторів, що впливають на живі організми та угруповання їх, здійснюється в курсах екології та окремих біологічних дисциплін (ботаніки, зоології). Усі вони можуть виступати стосовно виду, що розселяється, або як пози ...

Головне меню