Хараткеристика представників ряду Рукокрилих м. Чернігова

Вухань бурий (Plecotus auritus)

Довжина передпліччя 3,5–4 см, розмах крил – 23–27 см. Край крилової перетинки прикріплюється до плюсни задньої лапи (між гомілковостопним суглобом і пальцями). Від вухатої і звичайної нічниць відрізняється також більшою довжиною тіла (5 см і більш). Епіблеми немає. Вуха великі, крила широкі, тупі. Вуха прикриті спеціальними вкладишами – козелками. Козелок прямий, довгий, вузький, загострений [5].

Дуже повільний. По біології схожий на ставкову нічницю, але годується не тільки над водою, але й у прибережних лісах, рідше на вулицях селищ.

Самці і самки селяться разом у дуплах і під дахами (в основному в дерев'яних будівлях). Навесні в колоніях буває до 20–40, до осені до 50–60 звірків. У колоніях висять на стелі дупла, горища або печери (1), збившись в щільну купу. Вилітають на полювання пізно, у повній темряві. П'ють воду пікіруючи над водоймою (2). Зимує в печерах і льохах.

Голос в кажанів абсолютно індивідуальний, тому звірок може легко впізнати відображення власного сигналу в печері, де одночасно користуються ехолокатором сотні тисяч звірків. Крім ультразвуку, кажани користуються і звичайними звуковими сигналами, в основному для спілкування. Ці звуки звичайно лежать на порозі людського сприйняття. Діти чують цвіркання і писк більшості видів, люди похилого віку – лише деяких.

Вагітність триває біля двох місяців. У червні самки народжують по одному дитинчаті. Шлюбний період приходиться на серпень, а у вересні нічниці летять на зимівлю.

Нічниця водяна (Myotis daubentoni)

Повна наукова назва виду: Myotis daubentonii (Kuhl, 1817). Інші поширені наукові назви: Leuconoe daubentonii – Інші поширені українські назви: нічвид Добантона.

Один з 66 видів роду; один з 9 видів роду у фауні України. Разом з ставковою нічницею належить до підроду Leuconoe. В межах України, ймовірно, представлений двома підвидами: Myotis d. daubentonii (Правобережна Україна) та Myotis d. volgensis (Лівобережжя) (Абелєнцев і Попов 1956).

Нічниця водяна – один з найдрібніших кажанів нашої фауни. На всій території України є осілим видом. Тісно пов'язана з водоймами та водотоками. У річкових долинах є звичайним і навіть численним видом кажанів. Влітку надає перевагу надземним сховищам: дуплам, горищам, тріщинам та порожнинам у будівлях, скелях, урвищах тощо. Зиму проводить у печерах, хоча частина популяції, ймовірно, зимує і над землею. Про це свідчить її доволі низька чисельність на зимівлі у різного типу підземеллях. На зимівлі рідко утворює щільні скупчення, переважно зимує поодиноко. Любить забиватися у вузькі вертикальні щілини. Зимівлі покидає в березні, на початку квітня. Влітку самці та ялові самки живуть поодиноко, а вагітні самки утворюють численні виводкові колонії обсягом від кількох десятків до кількох сотень особин. Молодь з'являється в середині червня. На полювання вилітає з настанням сутінок. Місцем для польотів служить надводний шар повітря над відкритими спокійними ділянками водойм. Політ дуже характерний – повільний, аленерівномірний, з частими змінами напрямку. Основу живлення складають різноманітні дрібні комахи, переважно двокрилі та одноденкові [10].

Хоча нічниця водяна зустрічається практично по всій Україні, її поширення в регіоні має спорадичний характер. Вид приурочений до річкових долин, в яких він є звичайним і досить численним видом (Абелєнцев і Попов 1956; Покиньчереда та ін. 1999), а за їх межами трапляється рідко. Літні обліки з використанням детекторів підтвердили високу чисельність виду у характерних біотопах на території Українських Карпат (в середньому 1 особину на 1 км берегової лінії). Проте взимку це один з найрідкісніших у підземеллях регіону вид, і його загальна чисельність в Карпатському регіону не перевищує сотню особин. Порівняння наших сучасних даних з результатами зимових обліків у підземеллях, що проводилися на заході України в середині сторіччя (Татаринов 1956; Крочко 1992), опосередковано свідчать про відносну стабільність місцевої популяції протягом останніх 50-років.

Територія України повністю охоплена ареалом нічниці водяної. Цей доволі пластичний вид заселяє як гірські регіони, так і рівнини, зустрічається в лісових і степових ландшафтах, загалом живе всюди, де є характерні біотопи – водойми і водотоки. В гори піднімається до 1200 м (Крочко 1992).

Нічниця водяна не включена до Червоної книги України (1994) і не підлягає іншій спеціальній охороні. Охороняється в межах Закону України «Про тваринний світ» (1993). За діючою 5-бальною системою охоронних категорій вид охорони не потребує (Загороднюк та ін. 1998).

Як згадувалося вище, нічниця водяна є видом з доволі стабільною чисельністю, яка в історичний період не зазнала різких змін. Ця нічниця не належить до високо-колоніальних видів і практично не утворює легкодоступних людям та хижим ссавцям масових скупчень, що забезпечує їй порівняно меншу вразливість. Для виду найбільш небезпечним є не стільки фактор турбування у сховищах чи, навіть, пряме його знищення, скільки забруднення середовища, що призводить до зменшення місць, придатних для оселення [8].

Перейти на сторінку: 1 2 3 4


Подібні статті

Ефіроолійні рослини
Ефіроолійні культури належать до різних ботанічних родин та видів. Об'єднує їх наявність ефірної олії, яка нагромаджується в рослині або окремих її частинах — насінні, лиртках, пелюстках квіток. Ефірна олія містить природні ароматичні речовини, ...

Походження та філогенез плазунів
Впродовж мільярдів років Земля змінювалася – в небо здіймалися гори, море заливало суходіл, острови підіймалися з глибин океану й перетворювалися на материки, але найбільших змін планета зазнала після виникнення життя близько 3,5 мільярди ...

Головне меню