Хараткеристика представників ряду Рукокрилих м. Чернігова

Вухань бурий (Plecotus auritus)

Довжина передпліччя 3,5–4 см, розмах крил – 23–27 см. Край крилової перетинки прикріплюється до плюсни задньої лапи (між гомілковостопним суглобом і пальцями). Від вухатої і звичайної нічниць відрізняється також більшою довжиною тіла (5 см і більш). Епіблеми немає. Вуха великі, крила широкі, тупі. Вуха прикриті спеціальними вкладишами – козелками. Козелок прямий, довгий, вузький, загострений [5].

Дуже повільний. По біології схожий на ставкову нічницю, але годується не тільки над водою, але й у прибережних лісах, рідше на вулицях селищ.

Самці і самки селяться разом у дуплах і під дахами (в основному в дерев'яних будівлях). Навесні в колоніях буває до 20–40, до осені до 50–60 звірків. У колоніях висять на стелі дупла, горища або печери (1), збившись в щільну купу. Вилітають на полювання пізно, у повній темряві. П'ють воду пікіруючи над водоймою (2). Зимує в печерах і льохах.

Голос в кажанів абсолютно індивідуальний, тому звірок може легко впізнати відображення власного сигналу в печері, де одночасно користуються ехолокатором сотні тисяч звірків. Крім ультразвуку, кажани користуються і звичайними звуковими сигналами, в основному для спілкування. Ці звуки звичайно лежать на порозі людського сприйняття. Діти чують цвіркання і писк більшості видів, люди похилого віку – лише деяких.

Вагітність триває біля двох місяців. У червні самки народжують по одному дитинчаті. Шлюбний період приходиться на серпень, а у вересні нічниці летять на зимівлю.

Нічниця водяна (Myotis daubentoni)

Повна наукова назва виду: Myotis daubentonii (Kuhl, 1817). Інші поширені наукові назви: Leuconoe daubentonii – Інші поширені українські назви: нічвид Добантона.

Один з 66 видів роду; один з 9 видів роду у фауні України. Разом з ставковою нічницею належить до підроду Leuconoe. В межах України, ймовірно, представлений двома підвидами: Myotis d. daubentonii (Правобережна Україна) та Myotis d. volgensis (Лівобережжя) (Абелєнцев і Попов 1956).

Нічниця водяна – один з найдрібніших кажанів нашої фауни. На всій території України є осілим видом. Тісно пов'язана з водоймами та водотоками. У річкових долинах є звичайним і навіть численним видом кажанів. Влітку надає перевагу надземним сховищам: дуплам, горищам, тріщинам та порожнинам у будівлях, скелях, урвищах тощо. Зиму проводить у печерах, хоча частина популяції, ймовірно, зимує і над землею. Про це свідчить її доволі низька чисельність на зимівлі у різного типу підземеллях. На зимівлі рідко утворює щільні скупчення, переважно зимує поодиноко. Любить забиватися у вузькі вертикальні щілини. Зимівлі покидає в березні, на початку квітня. Влітку самці та ялові самки живуть поодиноко, а вагітні самки утворюють численні виводкові колонії обсягом від кількох десятків до кількох сотень особин. Молодь з'являється в середині червня. На полювання вилітає з настанням сутінок. Місцем для польотів служить надводний шар повітря над відкритими спокійними ділянками водойм. Політ дуже характерний – повільний, аленерівномірний, з частими змінами напрямку. Основу живлення складають різноманітні дрібні комахи, переважно двокрилі та одноденкові [10].

Хоча нічниця водяна зустрічається практично по всій Україні, її поширення в регіоні має спорадичний характер. Вид приурочений до річкових долин, в яких він є звичайним і досить численним видом (Абелєнцев і Попов 1956; Покиньчереда та ін. 1999), а за їх межами трапляється рідко. Літні обліки з використанням детекторів підтвердили високу чисельність виду у характерних біотопах на території Українських Карпат (в середньому 1 особину на 1 км берегової лінії). Проте взимку це один з найрідкісніших у підземеллях регіону вид, і його загальна чисельність в Карпатському регіону не перевищує сотню особин. Порівняння наших сучасних даних з результатами зимових обліків у підземеллях, що проводилися на заході України в середині сторіччя (Татаринов 1956; Крочко 1992), опосередковано свідчать про відносну стабільність місцевої популяції протягом останніх 50-років.

Територія України повністю охоплена ареалом нічниці водяної. Цей доволі пластичний вид заселяє як гірські регіони, так і рівнини, зустрічається в лісових і степових ландшафтах, загалом живе всюди, де є характерні біотопи – водойми і водотоки. В гори піднімається до 1200 м (Крочко 1992).

Нічниця водяна не включена до Червоної книги України (1994) і не підлягає іншій спеціальній охороні. Охороняється в межах Закону України «Про тваринний світ» (1993). За діючою 5-бальною системою охоронних категорій вид охорони не потребує (Загороднюк та ін. 1998).

Як згадувалося вище, нічниця водяна є видом з доволі стабільною чисельністю, яка в історичний період не зазнала різких змін. Ця нічниця не належить до високо-колоніальних видів і практично не утворює легкодоступних людям та хижим ссавцям масових скупчень, що забезпечує їй порівняно меншу вразливість. Для виду найбільш небезпечним є не стільки фактор турбування у сховищах чи, навіть, пряме його знищення, скільки забруднення середовища, що призводить до зменшення місць, придатних для оселення [8].

Перейти на сторінку: 1 2 3 4


Подібні статті

Особливості розмноження птахів різних видів на прикладі гусака сірого, журавля та великого строкатого дятла
Орнітологічні екскурсії захоплюють своєю неповторністю. Кожен виїзд на природу дає нові враження навіть спеціалісту. Це пояснюється перш за все особливістю самих птахів. Серед тварин птахи – найбільш показова група. На зоологічних екскурсі ...

Фауна та біологія двостулкових молюсків ландшафтного заказника Згоранські озера
Актуальність дослідження. Двостулкові молюски є одними з багаточисельних звичайних компонентів прісноводної гідрофауни . Як правило, їх можна зустріти в старицях річок, ставках, тимчасових водоймах, але найчастіше -- в озерах. Ці гі ...

Головне меню