Біологічні особливості основних видів птахів досліджуваної території

Родина Лелекоподібні

Лелека білий

Найбільш типовим представником родини лелекоподібних є білий лелека (Ciconia ciconia). Білий лелека надзвичайно популярний у населення нашої країни, з ним пов'язано безліч повір'їв, більшість з який є вимислом. Цей великий птах на високих ногах, з довгою шиєю і довгим дзьобом. Маса білого лелеки досягає 4 кг.

Колір пір`я переважно білий кінці крил блискучі, чорні. Коли крила складені, створюється враження, що в птаха вся задня частина тулуба чорна, звідси українська назва – черногуз. Дзьоб і ноги червоні. Гола шкіра навколо очей і передня частина підборіддя чорні. Самки трохи менші самців, по окрасу не розрізняються.

Білі лелеки живляться тваринною їжею, поїдаючи жаб, ящірок, різних комах, молюсків, рибу і дрібних ссавців: мишей, полівок, маленьких зайчат і крапчастих ховрашків. При нагоді вони можуть схопити маленьку пташку чи пташеня. Лелеки не поспішаючи походжають, але, помітивши здобич, можуть швидко до неї підбігти.

Білий лелека скрізь користається заступництвом людини, і тому причини скорочення його чисельності варто шукати не в переслідуванні чи руйнуванні гнізд. Основна причина – скорочення кормової бази. Осушення боліт і заболочених лугів, перетворення їх у сільськогосподарські угіддя спричиняє неможливість вигодовувати потомство. Тому лелеки залишають меліоративні території, і число пар, що гніздяться, поступово скорочується.

Родина Горобцеподібні

Горобець хатній – Passer domesticus (L.)

Маса 40 г. У дорослого самця верх голови сірий, з темними цяточками, спина коричнева, з чорними поздовжніми плямами, поперек і надхвістя сірувато-бурі. Горло, воло, верхня частина грудей чорні, низ грудей і черево бурувато-білі. По боках голови коричневі смуги. Шия з боків і щоки сірі. У самки голова бура, нижня частина тіла строкато-бура. Оперення не таке яскраве, як у самця. Молоді птахи схожі на самок.

Були поширені спочатку в Європі, Азії, крім Крайньої Півночі, в Північно-Східній Африці, Аравії. Потім їх було завезено на всі континенти земної кулі, де вони дуже добре акліматизувалися. Птахи осілі, частково кочові. В УРСР поширені в населених пунктах по всій території. Найхарактерніші звуки – цвірінькання «чив-чив» або «жив-жив».

Живляться переважно рослинною і меншою мірою тваринною їжею (комахами та іншими безхребетними), охоче поїдають різні харчові відходи, зерно, ягоди, майже всеїдні. Розмножуються 2, іноді 3 рази за сезон. Гніздяться в різних закритих приміщеннях – у щілинах будівель, норах на берегових або байрачних урвищах, у скелях, дуплах дерев, штучних гніздівлях. Деякі птахи роблять великі кулеподібні гнізда на гілках дерев, іноді досить високо над землею. Гніздяться колоніально. Гніздо з трав'янистих рослин, корінців, вимощене кінським волосом, пір'ям тощо. Яйця білувато-жовті, із сірувато-бурою густою крапчастістю. Повна кладка з 5–7 яєць, з квітня – до кінця липня. Насиджують обидва птахи, 13–14 днів. Пташенята залишаються в гнізді 17 днів. Після закінчення гніздового періоду збираються у великі зграї, іноді налітають на посіви проса та інших зернових, клюють ягоди, можуть завдавати певної шкоди. Навесні і влітку живляться комахами, серед яких багато шкідників сільського господарства. Пташенят вигодовують комахами. Кількість горобців слід регулювати, не допускаючи їх масового розмноження і великої концентрації в районі, де дозрівають ягідні або зернові культури. Птахи дуже прикрашають і оживляють ландшафт населених пунктів, особливо взимку і навесні, отже, мають деяке декоративне значення.

Синиця велика (Parus major).

Досить красивий птах. Спинна сторона жовтувато-зеленого кольору, черевна сторона жовта, із широкою чорною смугою уздовж грудей і черева. Верхня сторона голови, боку шиї, горло і передня частина зоба блискучо-чорні із синюватим сталевим відливом, боки голови білі. Крило сірувато-блакитного кольору зі світлою поперечною смугою. Хвіст чорнуватий із блакитнуватим нальотом. Велика синиця – один з найбільш великих представників родини Горобцеподібних: довжина її тіла 130 – 165 мм, маса близько 20 г.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6


Подібні статті

Характеристика птахів-синантропів
Птахи досить високоорганізовані організми. Маючи ряд прогресивних особливостей птахи заселяють різноманітні, іноді малосприятливі кліматичні зони земної кулі. Здатність до польоту дає можливість знаходити найбільш сприятливі умови існуван ...

Особливості будови і біології павуків
Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших, є паву ...

Головне меню