Сірий журавель, його загальна характеристика

Сірий журавель

(G. grus) – це саме той самий журавель, чиї дзвінкі лементи ми чуємо високо в небі навесні і восени. Це великий птах ростом близько 125 см і масою 4-5,5 кг. Розмах крил більш 2 м. Загальне забарвлення журавля сіре, більш темне, майже чорне на кінцях крил. Від очей з боків шиї спускається помітна біла смуга; інша частина голови і шиї чорна, а на потилиці і тімені ділянка голої червоної шкіри, слабко покритий тонкими і твердими волосоподібними перами.

П'ятсот років тому сірий журавель жив майже по всій Європі і північній частині Азії. Зараз він зберігся в помітних кількостях тільки в Скандинавських країнах, а в інших або зник, або, як, наприклад, у ГДР, Польщі, ФРН, гніздиться ліченими парами. У нашій країні популяція сірого журавля знаходиться у відносно гарному стані і займає величезну територію від Литви і Білорусії на заході до басейну Колими і Забайкалля на сході. На північ сірий журавель практично не виходить у тундри, а на південь – у зону напівпустель, хоча окремі пари гніздяться і тут по приозерних улоговинах і долинам рік.

Чисельність сірого журавля не скрізь однакова і найбільш висока в Естонії, у північно-західних областях і в Барабинському озерному лісостепу. В всіх інших районах сірий журавель відносно рідкий, і чисельність його знижується поступово. Зимують сірі журавлі в Північній Африці, в Ірану й інших країнах Передньої Азії, в Індії й у Китаї.

Відліт сірих журавлів на зимівлю триває весь жовтень, а іноді затягується до листопада. Журавлі летять зграями, вишикувавшись клином, у денний час і звичайно на великій висоті. Зграї під час осіннього перельоту значно більш численні, ніж навесні. На зимових «квартирах» журавлі ночують звичайно на відкритих ділянках річкових мілководь чи на плоских наносних островах, де почувають себе в безпеці, а вдень розлітаються на годівлю в найближчі полючи.

Їжа сірих журавлів різноманітна. У гніздовий період вони значною мірою твариноїдні і харчуються в основному великими комахами, водяними безхребетними, жабами, дрібною рибою, мишоподібними гризунами, поїдають пташенят і яйця горобиних птахів. Разом з тим серйозне значення в раціоні мають і різні частини рослин. Провесною головним кормом є журавлина, що залишилася з зими, ягоди й інші ягоди. Із серпня – вересня основу харчування складають уже рослини – насіння злаків на погано прибраних полях, горох, овес і інші культури. На болотах журавлі починають у цей час поїдати ягоди, що достигають. Пташенят вони вигодовують винятково комахами, молюсками й іншими безхребетними тваринами. Тисячні зграї сірих журавлів на зимівлях можуть заподіювати істотний збиток полям.

Линяють сірі журавлі 2 рази на рік – по закінченні гніздового періоду в них відбувається повне линяння, а узимку, на місцях зимівель, – часткове. Махові пера змінюються раз у 2 роки і випадають майже усі відразу, так що птаха на якийсь час втрачають здатність до польоту.

Кілька слів потрібно сказати про так званих «танці» журавлів. У літературі можна зустріти опис колективних «танців», коли журавлі нібито збираються на визначених місцях цілими компаніями, утворюють коло і по черзі парами чи поодинці роблять різні рухи: стрибають, розгорнувши крила, кланяються, пробігаються зиґзаґом, прогулюються, високо піднімаючи ноги («гусячий крок»), і т.д. Вважалося, що ці рухи є елементом шлюбної церемонії. У дійсності справа обстоїть трохи інакше. Колективні «танці» – узагалі плід вигадки. До розмноження вони ніякого відношення не мають. Всі описані рухи журавлі, і не тільки сірі, а усі взагалі, проробляють протягом усього року, особливо на зимівлях, і найбільше часто – молоді птахи. Вважається, що цими рухами журавлі виражають і занепокоєння, і задоволення. Одним словом, «танці» журавлів, як говорять зоологи, є елементом поведінки і мають різне значення.

Незважаючи на те що в нашій країні сірих журавлів ще досить багато (по самих приблизних підрахунках до 100 тис., полювання на цього журавля заборонені, а існує потреба в особливій охороні. Чисельність його скорочується.


Подібні статті

Природний відбір
Приро́дний відбі́р (або добір) — процес, завдяки якому сприятливі спадкові характеристики стають більш загальними в наступних поколіннях популяції організмів, що розмножуються, а несприятливі спадкові характеристики стають менш з ...

Генетичні особливості мікроорганізмів
Надзвичайно важливим серед досягнень мікробіології останньої чверті XIX ст. є відкриття неклітинних форм життя — вірусів. Тоді багато вчених вважали, що бактерії є найменшими і найпростішими організмами, і що саме вони стоять на межі живої ...

Головне меню