Особливості будови скелету

Щоб зрозуміти будову черепа плазунів треба прослідкувати його палеонтологічний розвиток. У стародавніх плазунів / група анапсід / покривні кістки покривали боки і передні його частини, утворюючи суцільний панцир, зверху були лише отвори для ніздрів, очей і тім'яного органу. Такий тип стягального черепа був успадкований від давніх панцирних земноводних, які успадкували його від стародавніх китичноперих риб. В процесі еволюції черепний панцир став частково редукуватися так як заважав розвитку щелепної мускулатури.

Редукція черепа у різних філогенетичних груп плазунів йшла по різному. У одних виникло два отвори у висковій області панцира: бокова вискова яма і верхня вискова яма. В результаті утворилось два кісткових містки: один під боковою висковою ямою / нижня скулова дуга /, а другий - верхня скулова друга.

У деяких сучасних плазунів /гатерії, крокодили/ збереглись обидві дуги /діапсіда/, у деяких ящірок лише верхня, у третіх / гадюк, деяких ящірок/ редукувались обидві дуги; у птахів, які пішли від плазунів з двома дугами, збереглась нижня дуга. В інших плазунів редукція пішла по-іншому / група синапсид /. У висковій області утворилась яма, в результаті чого утворилась одна вилична дуга - верхньої щелепна - вилична квадратновилична- луската, куди ввійшли елементи як нижньої так і верхньої дуг. По цій схемі пішла редукція черепного панцера у звіроящерів і ссавців.

Скелет майже повністю окостенілий.

Кінцівки (як і у всіх наземних хребетних) п'ятипалого типу (у деяких групах спостерігається редукція пальців або всієї кінцівки). Пояс передніх кінцівок (лопатка, коракоїд, ключиця) кріпиться до грудини і через неї з'єднується з хребтом. План будови вільних кінцівок у плазунів подібний до земноводних. Загальне вдосконалення будови кінцівок у наземних хребетних тварин зводиться до того, що у них відносно подовжуються в передній кінцівці плече і передпліччя, в задній - стегно і гомілка, а розміри кінцевих відділів - площа стопи і кисті - зменшуються. Змінюється також і положення окремих частин кінцівки по відношенню до тіла. Таке подовження кінцівок, зменшення їх площі опори і зміна положення окремих частин по відношенню до тіла і один до одного сприяють переходу від повзання до ходіння і бігу. Неоднакове розташування відділів в передній і задній кінцівках відповідає їх різній функції: при пересуванні тварини передня кінцівка тягне тіло, а задня штовхає його. У нижчих наземних хребетних спостерігаються відмінності в положенні тільки передпліччя і гомілки(епіподіум), а у вищих ці відмінності розповсюджуються на плече і стегно (проподіум). За характером описаних вище будови і положення кінцівок плазуни займають проміжне положення між земноводними і ссавцями. Крім того, у плазунів ребра зростаються з грудиною, що значно укріплює пояс передніх кінцівок, який виявляється завдяки цьому пов'язаним з хребтом. Тазовий пояс плазунів в порівнянні з таким у земноводних також міцніше укріплений, оскільки зростається не з одним, а з двома крижовими хребцями. Тазовий пояс складається з трьох пар зрослих кісток (клубової, сідничної та лобкової).

Середній розмір ящірки відносно людської руки

Хребет складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового (тулубовий відділ хребта розділяється у плазунів вже на два відділи: грудний і поперековий). Загальна кількість хребців різна у різних видів (50—80, у змій зростає до 140—435). Подовжується шийний відділ (від 7 до 10 хребців), і змінюється будова двох перших шийних хребців. Перший з них (атлант) набуває форми кільця, а другою (епістрофей) забезпечений зубоподібним відростком, що входить в кільце атланта. Завдяки такому пристрою голова набуває здатності не тільки рухатися у вертикальній площині щодо першого шийного хребця, але і повертатися. У останньому випадку череп разом з першим шийним хребцем може повертатися на зубовидному відростку другого хребця. Збільшення рухливості голови, що несе органи чуття, разом з подовженням шийного відділу сприяє кращій орієнтації тварини в зовнішньому середовищі.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Еволюційна палеонтологія Ковалевського
Відомий австрійський палеонтолог Р. Гернес (Rudolf Hoernes, 1850–1912) у своїй книзі про вимирання видів, родів і більш великих груп, писав, що В.О. Ковалевський повинен вважатися попередником Копа й Осборна як «справжніх засновників неол ...

Механізми раннього ембріонального розвитку
Керівники тваринницьких господарств звичайно зацікавлені у підвищенні продуктивності сільськогосподарських тварин. Їх кінцевою метою є підвищення якості та кількості продукції без зростання видатків на утримання поголів’я. Біотехнологічні ...

Головне меню