Систематичний огляд небезпечних видів типу Членистоногих

Клас Павукоподібні (Arachnida)

Каракурт - один з найнебезпечніших видів павуків. Укус його у 50 разів отруйніший, ніж укус тарантула. Смертність від його укусу за підрахунками вчених становить приблизно 4%, а отрута у 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Ці павуки мають 8 очей, які розташовуються у 2 ряди. Хеліцери у них вертикальні і не дуже великі. Ноги без товстих шипів, але з численними щетинками. На кінці лапок розташовані 3 кігтики: основні зубцюваті і додатковий - сильно витягнутий. Черевце часто округле, навіть кулясте. Органи дихання представлені 1 парою легеневих мішків і 1 парою трахей. Самка досягає 2 см, бархатно-чорного кольору. Під час розмноження у неї на черевці з’являються червоні цяточки. Самці менші від самок. Після спарювання, якщо самець не встигає втекти, самка його з’їдає, за що й отримала назву «чорна вдова». Селяться каракурти у місцях, де ростуть бур’яни, для житла плетуть гніздо з павутини, прикріплюючи його до трави[9].

Павуки-каракурти поширені на Півдні України, біля Азовського моря. На Херсонщині каракурти з’явились давно, знайдені вони на Кінбурнській косі, Солоноозерній ділянці, Джарилгачі, узбережжі Лазурного та Залізного порту, Буркутах, а тепер зустрічається в районі Таврійського житломасиву та Кіндійки. В Одеській області на Катранській косі, вздовж морського узбережжя. Його отрута унікальна за своєю силою: вона сильніша від отрути гюрзи в 15 разів! На щастя, каракурт набагато менший від гюрзи, інакше ніхто не вижив би після його укусу! Він - родич знаменитої «чорної вдови», яка живе у Північній Америці.

Тарантул (лат. Lycosa) - рід великих отруйних аранеоморфних павуків з сімейства павуків-вовків (Lycosidae). Довжина тіла великих представників досягає 3,5 см.

Словом «тарантул» помилково часто позначають всяких великих павуків, зокрема птахоїдів, що вносить певну плутанину[10].

Тарантули мешкають в посушливих районах: степах, пустелях. Вдень вони ховаються в вертикальних нірках, глибина яких доходить до 60 см. Вночі павуки вибираються на поверхню і активно переміщаються по землі, полюючи на комах. Тарантули не плетуть ловчих мереж і використовують павутину тільки в якості покриття стін норки і при будівництві яйцевого кокона.

Як і у інших павуків, в кінцівках тарантулів присутні тільки м'язи-згиначі: розгинання відбувається під тиском гемолімфи. У зв'язку з цим поранений павук стає млявим.

Аргіопа Брюнніха або павук-оса (лат. Argiope bruennichi) - вид аранеоморфних павуків з сімейства Araneidae.

Вид названий на честь Мортена Тран Брюнніха (1737-1827), данського зоолога і мінеролога. У павука-оси сріблястий спинний щит, тобто головогруди покрита срібними волосками. На ногах - темні і світлі кільця. Як і в багатьох інших представників роду Argiope, черевце несе смугастий чорно-жовтий-білий малюнок, за який павук і отримав свою назву. Четверта від головогруди смужка має яскраво виражені нерівності, у вигляді двох горбків. На краях черевця є шість виїмок, з розкидом квітів від темного до оранжевого[11].

Яскраво виражений статевий диморфізм: самці (7 мм у довжину) істотно менше самок (25 мм, з розпрямлення ногами 40 мм). Це стосується і забарвлення - самці непоказні. Павуки плетуть ловчі мережі в сутінковий час, будівництво займає близько години. У центрі спіральної мережі розташовується стабіліментум - добре помітні нитки, що утворять зигзагоподібний малюнок. Це відмінна риса мереж багатьох павуків-кругопрядов. Саме на стабіліментуме мисливець, як правило, чекає свою здобич. Самки більші за самців. Схрещування відбувається відразу ж після линьки, попередньої дозріванню самки, поки покриви її хелицер залишаються м'якими. Після спарювання самка з'їдає самця.

Павук-хрестовик або хрестовик звичайний (Araneus diadematus) - поширений вид павуків, що зустрічається в Європі та деяких ділянках Північної Америки (від Нової Англії до прилеглих частин Канади)[12].

Подібні статті

Лікарські рослини урочища Вістова Калуського району
Мета роботи: вивчити лікарські рослини урочища Вістова Завдання: 1. скласти перелік лікарських рослин урочища. 2. провести флористичний аналіз. 3. вивчити лікарські види рослин. ...

Відкриття та характеристика генетичного коду
Найважливішим досягненням біології XX ст. стало з'ясування генетичного коду - встановлення відповідності між послідовністю нуклеотидів молекули ДНК та амінокислотами молекули білка. Нині генетичний код з'ясовано повністю. Книга життя ко ...