Соняшник

З олійних культур найбільш поширений соняшник. У 1988 р. він займав площу 4 млн. 28 тис. га, на Україні - 1 млн. 577 тис. га.

Соняшникову олію широко використовують у харчовій промисловості. З неї виготовляють маргарин, використовують у натуральному вигляді, при виготовленні консервів, хлібних і кондитерських виробів, фарб, мила тощо. Макуха містить до 37 % білка, більш як 20 % без азотистих екстрактивних речовин, 6,5 % жиру і багато інших речовин. Вона є висококалорійним концентрованим кормом для тварин. Попіл із стебел містить близько 35 % оксиду калію, тому він є цінним добривом. Соняшник висівають також на зелений корм і силос [4].

Батьківщиною соняшнику є Північна Америка. В Росію його завезено в XVIII ст. Спочатку соняшник вирощували як декоративну рослину. У 1835 р. воронезький селянин Бокарєв добув з насіння соняшникову олію. З того часу соняшник почав швидко поширюватись, займаючи значні площі в різних грунтово-кліматичних зонах. Тепер основними місцями поширення соняшнику є райони Північного Кавказу, Центрально-Чорноземний район, Поволжя, Україна, Молдова, Західний Сибір, Казахстан і Киргизія.

Соняшник - високоврожайна культура. При належній агротехніці можна вирощувати в середньому по 20 ц/га і більше насіння. На Україні високі врожаї насіння соняшнику вирощують в Донецькій обл.

Соняшник належить до роду Heliantus L. з родини складноцвітих. Рід Heliantus об'єднує більш як 100 видів, з яких в культурі є лише два види соняшника: однорічний (Н. annus L.) і багаторічний топінамбур (Н. tuberosus L.), або земляна груша.

Соняшник - однорічна культура з добре розвиненим стрижневим коренем, який заглиблюється в грунт на 2 - 3 м, тому ця культура посухостійка.

Стебло соняшника заповнене губчастою паренхімою, інколи трохи розгалужується у верхній частині. Висота стебла 1,5 - 4 м і більше. На стеблі розташовані великі листки серцеподібної форми, з черешками. Надземна частина рослини опушена грубими волосками.

Суцвіття - кошик діаметром 15 - 40 см. У кошику розвиваються квітки двох типів: трубчасті - двостатеві, які плодоносять, і несправжні язичкові, що розташовані по краях кошика і приваблюють комах.

Плід - сім'янка з твердою плодовою оболонкою. Насіння (ядро) не зростається з плодовою оболонкою. Колір сім'янок досить різноманітний: білий, сірий, чорний та ін. Селекційні сорти соняшника мають в стінках плодової оболонки добре розвинений панцирний шар. Він захищає сім'янки від пошкодження їх соняшниковою міллю.

За морфологічними ознаками культурний соняшник ділять на три групи: лузальний, олійний і межеумок.

У лузального соняшника розвиваються високе стебло (до 4 м заввишки) і великі кошики. Ядро тільки наполовину заповнює сім'янку, лузжистість становить 46 - 56 %, олійність сім'янок низька - 28 - 33 %, використовується як силосна культура. Олійна група характеризується високою олійністю, яка може досягти 50 % і більше від загальної маси сім'янок. Сім'янка повністю заповнена ядром, лузжистість 25 - 35 %, стебло не розгалужується, висота його до 2 м.

Межеумок займає проміжне місце між двома першими групами [6].

Подібні статті

Біоморфологічні особливості та cхожість насіння Leontopodium alpinum Cass
Флора високогір’я Українських Карпат характеризується високим ступенем ендемізму та рідкісності. Переважна більшість ендемічних та рідкісних видів сформована з малочисельних популяцій. Дослідження стратегії малочисельних популяцій цих видів пов ...

Історія розвитку анатомії як науки
В історії розвитку анатомії, як і ветеринарної медицини, розрізняють три періоди: перший - анатомія давніх часів: з найдавніших часів до занепаду Західної Римської імперії (476 р); другий - історія анатомії середніх віків: з часів занепаду ...