Шкідники і збудники захворювань рослин та їхня біологія

Неінфекційні хвороби досить різноманітні. До цієї групи належать хвороби спричинені порушенням живлення (азотного, фосфорного, калійного), наявністю шкідливих речовин в повітрі, воді, ґрунті, порушенням температурного, водного, світлового режиму. Неінфекційні хвороби ослаблюють рослини і знижують їх стійкість до збудників інфекцій.

Залежно від ступеню ураження рослини розрізняють місцеві (або локальні) ураження та загальні (або дифузні) хвороби, що уражують всю рослину. Неінфекційні хвороби бувають загальними, інфекційні - як загальними, так і локальними. Походження паразитарних форм, до яких належать і фітопатогени, розглядають як результат зміни сапротрофного типу живлення. На поверхні уражених органів рослин розвиваються екзопаразити, всередині живуть ендопаразити.

Фітопатогенні організми характеризуються патогенністю (здатність викликати пошкодження у зараженої рослини) і вірулентністю (здатність генетично однорідного штаму паразита розвиватися за рахунок генетично однорідного зразка рослини-хазяїна). За ступенем паразитизму їх поділяють на облігатні та факультативні. Облігатні паразити живуть лише в рослинах-хазяїнах та гинуть у разі загибелі рослини. Факультативні паразити здатні жити як в живій рослині, так і вести сапрофітний спосіб життя.

Описано декілька типів хвороб, що спричинюють фітопатогенні організми.

В’янення - ураження провідної та кореневої системи. Збудник локалізується в судинах і спричинює їх механічну закупорку, а також виділяє токсини і ферменти, що пригнічують рослину.

Гнилі - розм’якшення і руйнування тканин рослини під впливом ферментів патогену.

Плямистості, або некрози - відмирання частіше листкової пластинки в місцях проникнення патогену. Уражені ділянки чітко відокремлені від неураженої тканини.

Пустули - випуклі спороношення патогену, вкриті епідермісом або перидермою.

Муміфікації - затвердіння та почорніння ураженого органу.

До перерахованих типів хвороб можна додати надмірне розростання органів рослини (кустистість) та утворення наростів і деформацій (скручування, курчавість, зморшкуватість, нитковидність листя).

Фітопатогенні організми можуть розповсюджуватися з потоком повітря, водою, пилом, насінням, рослинними залишками, комахами, тваринами, транспортними засобами.

Шляхи проникнення фітопатогенів в рослини різні. В більшості випадків вони проникають через пошкоджену поверхню, структурні отвори, рідко через інтактну поверхню рослини. Рани виникають під впливом фізичних (коливання температури), механічних, біологічних (тварини, комахи) факторів. Здатність фітопатогенів проникати в рослину через пошкоджену поверхню залежить не лише від їхніх біологічних властивостей, а й від ступеню стійкості рослини, швидкості утворення коркового шару, складу його активних компонентів, активності низки окислювальних ферментів. Проникнення через ранову поверхню типове для бактеріальних та вірусних фітопатогенів. Ураження через природні отвори - типове для грибних патогенів.

Подібні статті

Характеристика електричної активності гіпокампу щурів на фоні довготривалого зооконфліктного стресу
З метою розкриття основних анатомо-фізіологічних особливостей гіпокампу та його ролі у підтриманні гомеостазу організму було досліджено та проаналізовано основні літературні джерела. В ході проведеного аналізу було встановлено, що гіп ...

Тропічні та субтропічні плодові рослини
Життя людини безпосередньо пов`язане з природою, а в результаті і з життям рослин. Сучасний зелений інтер`єр повинен поєднувати декоративний ефект з довго тривалістю функціонування, створювати затишок та бути повноцінним елементом архітек ...