Шкідники і збудники захворювань рослин та їхня біологія

Неінфекційні хвороби досить різноманітні. До цієї групи належать хвороби спричинені порушенням живлення (азотного, фосфорного, калійного), наявністю шкідливих речовин в повітрі, воді, ґрунті, порушенням температурного, водного, світлового режиму. Неінфекційні хвороби ослаблюють рослини і знижують їх стійкість до збудників інфекцій.

Залежно від ступеню ураження рослини розрізняють місцеві (або локальні) ураження та загальні (або дифузні) хвороби, що уражують всю рослину. Неінфекційні хвороби бувають загальними, інфекційні - як загальними, так і локальними. Походження паразитарних форм, до яких належать і фітопатогени, розглядають як результат зміни сапротрофного типу живлення. На поверхні уражених органів рослин розвиваються екзопаразити, всередині живуть ендопаразити.

Фітопатогенні організми характеризуються патогенністю (здатність викликати пошкодження у зараженої рослини) і вірулентністю (здатність генетично однорідного штаму паразита розвиватися за рахунок генетично однорідного зразка рослини-хазяїна). За ступенем паразитизму їх поділяють на облігатні та факультативні. Облігатні паразити живуть лише в рослинах-хазяїнах та гинуть у разі загибелі рослини. Факультативні паразити здатні жити як в живій рослині, так і вести сапрофітний спосіб життя.

Описано декілька типів хвороб, що спричинюють фітопатогенні організми.

В’янення - ураження провідної та кореневої системи. Збудник локалізується в судинах і спричинює їх механічну закупорку, а також виділяє токсини і ферменти, що пригнічують рослину.

Гнилі - розм’якшення і руйнування тканин рослини під впливом ферментів патогену.

Плямистості, або некрози - відмирання частіше листкової пластинки в місцях проникнення патогену. Уражені ділянки чітко відокремлені від неураженої тканини.

Пустули - випуклі спороношення патогену, вкриті епідермісом або перидермою.

Муміфікації - затвердіння та почорніння ураженого органу.

До перерахованих типів хвороб можна додати надмірне розростання органів рослини (кустистість) та утворення наростів і деформацій (скручування, курчавість, зморшкуватість, нитковидність листя).

Фітопатогенні організми можуть розповсюджуватися з потоком повітря, водою, пилом, насінням, рослинними залишками, комахами, тваринами, транспортними засобами.

Шляхи проникнення фітопатогенів в рослини різні. В більшості випадків вони проникають через пошкоджену поверхню, структурні отвори, рідко через інтактну поверхню рослини. Рани виникають під впливом фізичних (коливання температури), механічних, біологічних (тварини, комахи) факторів. Здатність фітопатогенів проникати в рослину через пошкоджену поверхню залежить не лише від їхніх біологічних властивостей, а й від ступеню стійкості рослини, швидкості утворення коркового шару, складу його активних компонентів, активності низки окислювальних ферментів. Проникнення через ранову поверхню типове для бактеріальних та вірусних фітопатогенів. Ураження через природні отвори - типове для грибних патогенів.

Подібні статті

Золотий перетин і пропорції людини
У природі існує багато явищ які важко пояснити, одне с таких явищ це те що все в всесвіті та на нашій планеті підпорядковується золотому перетину. Всі явища природи, рослини тварини, люди, та створені людьми архітектурні, живописні, та ін ...

Праця як прорив до свободи
Що таке праця? Праця - це той місток, що прокладений від первісної до сучасної людини. Саме вона зробила нас тим, ким ми є. Ми перестали ховатись від блискавки, думаючи, що це боги карають нас за неслухняність, перестали чекати літа, аби ...