Концепція Вернадського про біосферу

Центральним у цій концепції є поняття про живу речовину, що В. Вернадський визначає як сукупність живих організмів.

Крім рослин і тварин, В. Вернадський включає сюди й людство, вплив якого на геохімічні процеси відрізняється від впливу інших живих істот, по-перше, своєю інтенсивністю, що збільшується з ходам геологічного часу; по-друге, тим впливом, яке діяльність людей робить на іншу живу речовину.

Цей вплив позначається насамперед у створенні численних нових видів культурних рослин і свійських тварина. Такі види не існували раніше й без допомоги людини або гинуть, або перетворюються в дикі породи. Тому Вернадський розглядає геохімічну роботу живої речовини в нерозривному зв'язку тварини, рослинного царства й культурного людства як роботу єдиного цілого.

На думку В. Вернадського, у минулому не надавали значення двом важливим факторам, які характеризують живі тіла й продукти їхньої життєдіяльності:

- відкриттю Пастера про перевагу оптично активних з'єднань, пов'язаних з дісиметричністю просторової структури молекул, як відмінної риси живих тіл,

- явно недооцінювався внесок живих організмів в енергетику біосфери і їхній вплив на неживі тіла. Адже до складу біосфери входить не тільки жива речовина, але й різноманітні неживі тіла, які В.І. Вернадський називає кісними (атмосфера, гірські породи, мінерали й т.д.), а також і біокосними - тіла, утворені з різнорідних живих і відсталих тіл (ґрунти, поверхневі води й т.п.). Хоча жива речовина по обсязі й вазі становить незначну частину біосфери, але воно відіграє основну роль у геологічних процесах, пов'язаних зі зміною вигляду нашої планети.

Оскільки жива речовина є визначальним компонентом біосфери, остільки можна затверджувати, що вона може існувати й розвиватися тільки в рамках цілісної системи біосфери. Не випадково тому В.І. Вернадський уважає, що живі організми є функцією біосфери й найтіснішим образом матеріально й енергетично з нею зв'язані, є величезною геологічною силою, її визначальної.

Вихідною основою існування біосфери й біогеохімічних процесів, що відбуваються в ній, є астрономічне положення нашої планети й у першу чергу її відстань від Сонця й нахил земної осі до екліптики, або до площини земної орбіти. Це просторове розташування Землі визначає в основному клімат на планеті, а останній у свою чергу - життєві цикли всіх існуючих на ній організмів. Сонце є основним джерелом енергії біосфери й регулятором всіх геологічних, хімічних і біологічних процесів на нашій планеті. Цю її роль образно виразив один з авторів закону збереження й перетворення енергії Юліус Майер (1814-1878), що відзначив, що життя є створення сонячного променя.

Вирішальна відмінність живої речовини від кісної полягає в наступному:

- зміни й процеси в живій речовині відбуваються значно швидше, ніж у відсталих тілах. Тому для характеристики змін у живій речовині використовується поняття історичного, а у кісних тілах - геологічного часу. Для порівняння відзначимо, що секунда геологічного часу відповідає приблизно ста тисячам років історичного;

- у ході геологічного часу зростають міць живої речовини і його вплив на відсталу речовину біосфери. Це вплив, указує В.І. Вернадський, проявляється насамперед «у безперервному біогенному токовищі атомів з живої речовини у відсталу речовину біосфери й назад» ;

- тільки в живій речовині відбуваються якісні зміни організмів у ході геологічного часу. Процес і механізми цих змін уперше знайшли пояснення в теорії походження видів шляхом природного добору Ч. Дарвіна (1859 р.);

- живі організми змінюються залежно від зміни навколишнього середовища, адаптуються до неї й, відповідно до теорії Дарвіна, саме поступове нагромадження таких змін служить джерелом еволюції. В.І. Вернадський висловлює припущення, що жива речовина, можливо, має й свій процес еволюції, що проявляється в зміні з ходом геологічного часу, поза залежністю від зміни середовища.

Для підтвердження своєї думки він посилається на безперервний ріст центральної нервової системи тварин і її значення в біосфері, а також на особливу організованість самої біосфери. На його думку, у спрощеній моделі цю організованість можна виразити так, що жодна із крапок біосфери «не попадає в те ж місце, у ту ж крапку біосфери, у який коли-небудь була раніше». У сучасних термінах це явище можна описати як необоротність змін, які властиві будь-якому процесу еволюції й розвитку.

Безперервний процес еволюції, що супроводжується появою нових видів організмів, впливає на всю біосферу в цілому, у тому числі й на природні боєздатні тіла, наприклад, ґрунту, наземні й підземні води й т.д. Це підтверджується тим, що ґрунти й ріки девону зовсім інші, чим третинної й тим більше нашої епохи. Таким чином, еволюція видів поступово поширюється й переходить на всю біосферу.

Перейти на сторінку: 1 2


Подібні статті

Регуляція обміну речовин. Терморегуляція
Процес обміну речовин в організмі складається з кількох тисяч хімічних реакцій, які протікають в організмі. Обмін речовин являє собою єдність двох процесів: асиміляції і дисиміляції. Асиміляція супроводжується посиленням дисиміляцій ...

Рослини і тварини шкільного куточку живої природи
Успішне засвоєння учнями матеріалу з біології, набуття ними практичних умінь і навичок із вирощування рослин і догляду за тваринами, розвиток інтересу й працьовитості істотно залежить від практичних робіт і спостережень, які ведуться за живими об&rsq ...

Головне меню