Структура теоретичних знань

По-друге, необхідно враховувати, що тверда демаркація між науками про природу й науками про дух мала свої підстави для науки в XIX сторіччі, але вона багато в чому втрачає чинність стосовно до науки останньої третини XX століття. Про це буде сказано більш докладно надалі викладі. Але попередньо зафіксуємо, що в природознавстві наших днів все більшу роль починають грати дослідження складних систем, що розвиваються, які володіють характеристиками й включають як свій компонент людини і його діяльність. Методологія дослідження таких об'єктів зближає природниче-наукове й гуманітарне пізнання, стираючи тверді границі між ними.

Вибір як вихідний матеріал розвинених у теоретичному відношенні наук являє собою лише перший крок дослідження. Той самий матеріал може бути розглянутий з різних точок зору, у результаті чого можуть бути виявлені різні аспекти структури теорії. Тому необхідно визначити вихідну позицію аналізу наукових текстів, установити, які сторони мови науки будуть ураховуватися в ході аналізу й від яких сторін можна буде абстрагуватися.

У семіотиці прийнято розрізняти три аспекти мови: синтаксичний, семантичний і прагматичний.

Синтаксичний аспект припускає розгляд мови тільки як деякої сукупності знаків, які перетворяться за певними правилами й утворять у своїх зв'язках ту або іншу мовну систему. При вивченні повсякденної мови із цією стороною ми зіштовхуємося тоді, коли розглядаємо перетворення слів відповідно до логіко-граматичних правил мови.

У мові науки синтаксичний аспект виступає на перший план при формальних операціях зі знаками, наприклад, при оперуванні фізичними величинами (що входять у математичні вираження для фізичних законів) відповідно до правил математики. У процесі таких операцій дослідник відволікається від змісту термінів мови й розглядає терміни тільки як знаки, що утворять у своїх зв'язках формули, з яких виводяться інші формули за правилами даної мовної системи. Так, інтегруючи рівняння руху в механіку, фізик оперує з величинами m, F , x, t (маса, чинність, просторова координата, час) як математичними об'єктами. У цих операціях чітко представлений синтаксичний аспект мови фізики.

Семантичний аспект мови вимагає звертання до втримування мовних виражень. Він припускає знаходження ідеальних об'єктів і їхніх зв'язків, які утворять безпосередній зміст термінів мови. Крім того, при семантичному аналізі потрібно встановити, які сторони поза мовної реальності репрезентовані за допомогою зазначених ідеальних об'єктів. У фізику, наприклад, цей аспект проявляється у виразній формі при інтерпретації виражень, отриманих після серії математичних перетворень вихідних формул. У цьому випадку математичні символи зазначених виражень (функції, числа, вектор) розглядаються як фізичні величини й визначається зв'язок останніх з реальними властивостями й відносинами об'єктів матеріального світу, виділених з універсума практичною діяльністю.

Нарешті, прагматичний аспект мови припускає розгляд мовних виражень у відношенні до практичної діяльності й специфіки соціального спілкування, характерних для певної історичної епохи. Це означає, що ідеальні об'єкти і їхні кореляції, що утворять область змістів мовних виражень, беруться в їхньому відношенні до соціокультурного середовища, що породила ту або іншу популяцію наукових знань.

У процесі пізнавальної діяльності вченого взаємодіють всі три аспекти мови науки. Що ж стосується текстів, що фіксують результати пізнання, те тут також виражені всі зазначені сторони мови. Однак, виходячи з поставленого завдання (аналіз змістовної структури наукових знань), ми будемо розглядати дані тексти переважно в семантичному й прагматичному аспектах, тобто у висловленнях мови науки будемо виявляти типи ідеальних об'єктів, а потім аналізувати їхні внутрімовні зв'язки і їхні відносини до практичної діяльності.

Серед ідеальних об'єктів, застосовуваних у науковому дослідженні, прийнято виділяти щонайменше два основні різновиди емпіричні й теоретичні об'єкти.

Емпіричні об'єкти являють собою абстракції, що фіксують ознаки реальних предметів досвіду. Вони є певними схемами фрагментів реального миру. Будь-яка ознака, носієм якого є емпіричний об'єкт, може бути знайдений у відповідних йому реальних предметів (але не навпаки, тому що емпіричний об'єкт репрезентує не всі, а лише деякі ознаки реальних предметів, абстраговані з дійсності відповідно до завдань пізнання й практики). Емпіричні об'єкти становлять зміст таких термінів емпіричної мови, як Земля, проведення зі струмом, відстань між Землею й Місяцем і т.д.

Теоретичні об'єкти, на відміну від емпіричних, є ідеалізаціями, логічними реконструкціями дійсності. Вони можуть бути наділені не тільки ознаками, яким відповідають властивості й відносини реальних об'єктів, але й ознаками, якими не володіє жоден такий об'єкт. Теоретичні об'єкти утворять зміст таких термінів, як крапка, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло й так далі.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5


Подібні статті

Антигени, їх властивості та будова
Антиген - функціональне поняття. Ним може бути будь-яка речовина, що здатна викликати імунну відповідь. Потужними антигенами є білки. Це зрозуміло, оскільки більшість процесів імунного розпізнання - це білок-білкові взаємодії. Білковими ...

Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
Актуальність роботи полягає в тому, що ми, спираючись на порівняльний та еволюційний підхід до питання будови та функції органів дихальної системи (і особливо легень), прагнули дати максимально чіткі вікові характеристики будови і функції ...

Головне меню