Структура теоретичних знань

Існування абстрактних об'єктів, виправданих тільки завдяки їхнім внутрітеоретичним зв'язкам, свідчить, що абстрактні об'єкти теорії не можуть бути простим конгломератом не зв'язаних між собою елементів. Вони завжди утворять цілісну систему. Взаємозв'язок елементів у цій системі обумовлена насамперед тим, що розгортання теорії сполучене із введенням одних об'єктів на базі інших. Наприклад, коли з основних рівнянь ньютонівської механіки одержують як слідства рівняння руху твердого тіла або руху в центральносиметричному полі, то це припускає, що на базі фундаментальних абстрактних об'єктів чинності, матеріальної крапки, просторово-тимчасової системи відліку (кореляції яких становлять зміст основних законів механіки) створюються нові абстрактні об'єкти, такі як абсолютно тверде тіло, центральносиметричне поле й т.д.

Конструювання одних абстрактних об'єктів на основі інших за правилами мови даної теорії повинне задовольняти принципу цілісності створюваної системи теоретичних об'єктів. Кожний об'єкт, що вводиться знову, вступаючи у відношення із уже побудованими теоретичними конструктами, зобов'язаний погоджувати з ними. Він не повинен приводити до появи в них таких нових властивостей, які були б несумісні з раніше заданими ознаками. Це одне з основних вимог, що виконується при розгортанні втримування теорії. Зрозуміло, наприклад, що в механіку, конструюючи абстрактні об'єкти типу абсолютно твердого тіла або центральносиметричного поля, ми не повинні одержати як слідство, скажемо, такий висновок, що матеріальна крапка має принципово невизначену координату в строго заданий момент часу. Це суперечило б вихідним ознакам матеріальної крапки, оскільки вона, по визначенню, повинна бути порівнянна в кожної даної крапці з однієї й тільки одною крапкою простору.

В остаточному підсумку всі абстрактні об'єкти обґрунтовуються усередині теорії тим, що серед них не з'являється жодного об'єкта, несумісного із уже уведеною системою. У результаті виникає подання про своєрідну мережу теоретичних конструктів, окремі елементи якої з'єднані з емпірією, інші ж не мають таких зв'язків, але виправдані тому, що відіграють роль допоміжних елементів, завдяки яким існує вся мережа. Такого роду зв'язку теоретичних об'єктів між собою й з емпірично досліджуваною дійсністю можна проілюструвати за допомогою схеми, запропонованої Г. Маргенау.

Подальший і більше детальний аналіз (який по ряду причин не зміг здійснити Маргенау) дозволяє виявити більше складну будову теоретичного знання і його взаємовідношення з емпіричним рівнем.

Насамперед варто звернути увагу на внутрішню організацію мережі теоретичних конструктів. Серед них можна виявити різні, відносно самостійні підсистеми, підлеглі один одному. В утримуванні теорії в першу чергу варто виділити кореляції фундаментальних абстрактних об'єктів, які вводяться через постулати й визначення теорії. До них ставляться, наприклад, згадані вище кореляції чинності, матеріальної крапки й системи відліку, уведені в рамках вихідних визначень і аксіом руху ньютонівської механіки.

Показово, що видозміна або елімінація хоча б одного з таких об'єктів відразу ж приводить до видозміни всієї теорії. Наприклад, якщо виключити з механіки такий об'єкт, як матеріальна крапка, то механіка буде зруйнована. Якщо ж замість абстрактного об'єкта чинність увести новий фундаментальний об'єкт, наприклад енергію, то замість ньютонівської механіки можна одержати іншу теоретичну конструкцію Гамільтона; а крім енергії й чинності зі складу фундаментальних абстрактних об'єктів, можна прийти до основних принципів механіки Г. Герца, що також є інший, чим ньютонівська механіка, теоретичною конструкцією, що описує механічний рух.

Таким чином, у підставі сформованої теорії завжди можна виявити взаємопогоджувану мережу абстрактних об'єктів, що визначає специфіку даної теорії. Цю мережу об'єктів ми будемо називати фундаментальною теоретичною схемою. Вихідні ознаки її абстрактних об'єктів і їхні головні відносини завжди характеризують найбільш істотні риси досліджуваної в теорії предметної області. Фундаментальна теоретична схема може розглядатися як досить абстрактна модель досліджуваних у теорії взаємодій. Вона виявляє структурні особливості таких взаємодій, фіксуючи в пізнанні їх глибинні, істотні характеристики.

У нашім прикладі з ньютонівської механікою фундаментальна теоретична схема виражає сутність механічного руху у формі абстрактної моделі, за допомогою якої вводиться подання про переміщення матеріальної крапки в просторі системи відліку із часом і зміни під дією чинності станів руху матеріальної крапки. Зображуючи тіла, що рухаються, як матеріальні крапки або систем таких крапок, за допомогою такої моделі можна описувати й пояснювати реальні механічні процеси.

Головні ознаки й відносини абстрактних об'єктів, що утворюють дану модель, фіксуються основними визначеннями теорії й трьома законами Ньютона, які служать теоретичним вираженням об'єктивних законів механічного руху.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5


Подібні статті

Походження та філогенез плазунів
Впродовж мільярдів років Земля змінювалася – в небо здіймалися гори, море заливало суходіл, острови підіймалися з глибин океану й перетворювалися на материки, але найбільших змін планета зазнала після виникнення життя близько 3,5 мільярди ...

Родина Орхідні
Родина орхідних дуже різноманітна. Вона є найбільшою родиною серед рослин, бо налічує понад 30 тисяч видів привабливих і не дуже рослин. В Україні ряд зозулинцевих налічує 70 видів з 28 родів, 10 підтриб, 4 триби, 2 підродини та 1 родин ...

Головне меню