Особливості будови павуків

Внутрішня будова

Рис.1 Будова павука-хрестовика (легеневі мішки й порожнина черевця розкриті) [3]:

- очі;

2 - хеліцери;

- педипальпи;

- консальні лопати

- ноги;

- легені;

- стигми легенів;

- середня кишка;

- печінка;

- серце;

- яєчник;

- павутинні бородавки;

- павутинні залози різних типів;

- анальний отвір.

На вентральній стороні черевця відкриваються дихальця. Дихальний апарат павуків цікавий тим, що в цьому загоні відбувається зміна легенів трахеями. Таким чином, серед павуків є чотирьохлегеневі, що дихають тільки легенями, дволегеневі, що дихають легенями й трахеями, і безлегеневі, що дихають тільки трахеями. Легені павуків по будові подібні з легенями інших арахнід [6].

Трахеї відрізняються різноманітністю будови й у більшості павуків розвинені відносно слабко. Розрізняють трахеї місцевого й загального значення. Перші представлені пучками коротких, звичайно не гіллястих трубочок, що не виходять за межі черевця. Другі більш довгі, іноді анастомозируючі й гіллясті, проникають через стеблинку черевця в головогруди і його кінцівки. У більшості дволегеневих павуків є чотири негіллястих трахейних стовбура. Подальше ускладнення трахей проявляється в утворі на їхніх кінцях численних тонких трубочок, причому стовбури середньої пари проникають у головогруди, наприклад у павуків-скакунів. Найбільш диференційовані трахеї в безлегеневих павуків. Від передніх стигм відходять пучки коротких тонких трахей, які обмиваються кров'ю особливого трахеального синуса, тобто функціонують як своєрідні вторинні легені. Від задніх стигм у головогруди і черевце відходять товсті стовбури, які гілкуються й доставляють кисень безпосередньо до органів і тканин, тобто функціонують, як і подобає трахеям. Кутикулярні стінки трахей мають опорні паличкоподібні стовщення, дуже схожі на паличковий апарат легеневих кишень, що перешкоджає їхньому спаданню. Рідше трахеї мають спіральні стовщення, які так характерні для трахей комах, а серед арахнід - сольпуг і сінокосів [4].

У більшості павуків, що мають трахеї, легеневе дихання все-таки переважає. У зв'язку із цим добре розвинена кровоносна система. Замазування стигм легенів вазеліном приводить до швидкого зниження роботи серця й надалі до смерті. Тільки у форм із добре розвиненими трахеями відключення легенів не викликає помітних порушень життєдіяльності [11].

Центральна нервова система павуків сильно концентрована. Органі чуттів відіграють важливу роль у їхнім складному житті. Переважне значення, особливо в тенетних форм, має дотик. Тулуб і придатки покриті численними дотикальними волосками. Особливої будови волоски - трихоботрипи є на педипальпах і ногах. Їх буває до 200. За допомогою трихоботрип павук відчуває самі незначні подуви повітря, наприклад від мухи, що пролітає. Трихоботрипи сприймають ритмічні коливання в широкому діапазоні частот, але не безпосередньо як звук, а через вібрацію павутинних ниток, тобто як дотикальні відчуття. Інший різновид дотикального почуття - сприйняття ступеню натягу павутинних ниток. При зміні їх натягу в досвіді павук розшукує свій притулок, рухаючись завжди уздовж найбільш натягнутих ниток. Хрестовик набагато моторніше біжить до важкого предмета, що потрапив у павутину, ніж до легкого [7].

Органи чуттів

Органі рівноваги й слуху невідомі в павуків, але вони мають ці чуття. Опанувавши здобиччю, павук вертається в центр павутини. Якщо помістити муху в тенета над центром, павук направляється до неї нагору. Поворотом павутини на 90 або 180° можна дезорієнтувати павука. Покінчивши з мухою, він починає спускатися по павутини, якби до її центру, і виявляється в краю павутини. У цьому випадку відчуття ваги й рівноваги переважає над дотикальними відчуттями, що змінилися [3].

Наявність у павуків слуху підтверджується рядом фактів. Павуки- Ликозиди реагують на дзижчання захованої мухи, яку вони не бачать, Аранеіди піднімають передні ноги на звук певного тону. Деякі павуки видають звуки, причому в окремих випадках доведена їхня роль у залученні іншої статі. Звукові органі являють собою стридулятори, тобто тертя одна об одну поверхні з рядами щетинок. Вони бувають на хеліцерах і педипальпах або тільки на хеліцерах, на дотичних частинах головогрудей й черевця й в інших місцях. Звуковий апарат мають або тільки самці, або обидві статі. Останнє спостерігається в частини мигаломорфних павуків, у яких на хеліцерах і педипальпах є ряди особливих щетинок (гребінець і ліра), павук швидко тре ними один об одного. Звуки, видані дрібними павуками (род. Therіdііdae, Lіnyphііdae і ін.), дуже слабкі й реєструються тільки спеціальними приладами. Їхня висота - 325-425 коливань у секунду. Деякі мигаломорфні павуки видають звуки, чутні людиною, - тріск, дзижчання, шипіння. У ряді випадків звук сполучається з позою погрози, має, очевидне значення, що застерігає [1].

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6


Подібні статті

Іонні механізми потенціалу дії. Методи фіксації
Всі процеси життєдіяльності організмів супроводжуються появою в клітинах і тканинах електрорушійних сил. Електричні явища відіграють велику роль у найважливіших фізіологічних процесах: збудженні клітин і проведенні збудження по клітинам. ...

Характеристика електричної активності гіпокампу щурів на фоні довготривалого зооконфліктного стресу
З метою розкриття основних анатомо-фізіологічних особливостей гіпокампу та його ролі у підтриманні гомеостазу організму було досліджено та проаналізовано основні літературні джерела. В ході проведеного аналізу було встановлено, що гіп ...

Головне меню