Особливості будови павуків

Яйця відкладаються через кілька днів або тижнів після спарювання. Кладка міститься в кокон, зроблений з павутини. Звичайно самка перетворює своє лігвище в гніздо, у якому відкладаються яйця й плететься кокон. Як правило, кокон складається із двох павутинних пластинок, скріплених краями. Спочатку самка плете основну пластинку, на яку кладе яйця, а потім заплітає їх пластинкою, яка закриває. Такі кокони прикріплюються до субстрату або стінки гнізда. Стінки кокона іноді просочуються секретом, виділюваним через рот, маскують часточками ґрунту, рослинними залишками. У більшості тенетних павуків кокон кулястий, його тканина пухка й пухната, що нагадує ніжну вату. Іноді поверх пухкого матеріалу накладається щільна зовнішня оболонка [4]. Изготовление и производство пружин в Самаре spring63.ru.

Рис.5 Яйцеві кокони павуків [3]:

1 - кокон Stegodyphus lіneatus, зверху, збоку й розкритий;

- кокони Dіcrostіchus magnіfіcus;

- послідовні стадії виготовлення кокона самкою каракурта;

- складний кокон

Кількість коконів, приготовлених однієї самкою, різна, часто кокон один, іноді декілька, рідко більше десятка. Число яєць буває від 5-10 до декількох сотень, рідше до 1000 (у деяких Araneіdae). Розміри кокона звичайно від декількох міліметрів до 1 - 2 см. Маленький павучок Telemalenella з піренейських печер робить кокони розміром 2 мм, поміщаючи в них по одному яйцю. Кокони великих павуків-птахоїдів бувають із невеликий мандарин. Колір кокона, якщо він не замаскований частками ґрунту, частіше білий, але бувають кокони рожеві, золотаво-жовті, зелені, смугасті [1].

Рис.6 Самка Parrlosa з яйцевим коконом

Самки деяких павуків роблять більш складні гнізда-кокони. Так, в Agroeca brunnea (род. Clііbіonіdae) гніздо має вигляд закритого келиха й прикріплюється ніжкою до стебла рослини. Воно розділене на дві камери, у верхній перебувають яйця, у нижній якийсь час перебувають павучки, що вилупилися. Своєрідне колективне гніздо будують самки венесуельського хрестовика Araneus bandelіerі, поміщаючи в ньому свої численні кокони [3].

Турбота про потомство дуже поширена в павуків і найчастіше виражається в охороні кокона й залицянні за ним. Самки опікують свої кокони в тенетах, норці або гнізді. У багатьох бродячих павуків і деяких тенетних самки носять кокон із собою, прикріпивши його до павутинних бородавок або тримаючи в хеліцерах. Самка тарантула прогріває кокон, повертаючи його під сонячними променями, що проникають у норку. Коли лупляться павучата, мати допомагає їм вибратися, розкриваючи шов кокона. У період охорони потомства самка звичайно нічого не їсть, сильно худне, черевце її зморщується. У деяких видів самка гине до виходу молоді й біля кокона знаходять її зморщений труп. Звичайно після виходу молоді з кокона самка більш не опікується про неї, але в деяких павуків молодь піднімається на тіло матері й тримається на ній, поки не перелиняє (сем. Lycosіtlae і ін.), або живе під її охороною в гнізді. У павука Coeloles terrestrіs (сем. Agelonіdac) молодь залишається в гнізді більш місяця й за цей час тричі линяє. Мати захищає молодь від ворогів, вона довідається своїх павучат, обмацуючи їх педипальпами. Павуки інших видів того ж розміру вбиваються або виганяють. Мати годує своє потомство вбитим видобутком, обробленому травними соками, причому павучки випрошують їжу, стосуючись павучихи передніми ногами й педипальпами, поки вона не покладе видобуток перед ними [7].

Незабаром павучки розходяться й починають жити самостійно. Саме в цей час у ряду видів відбувається розселення молоді па павутинках по повітрю. Молоді павучки забираються на, що піднімаються предмети й, піднявши кінець черевця, випускають павутинну нитку. При достатній довжині нитки, що захоплюється струмами повітря, павучок залишає субстрат і несеться на ній. Розселення молоди відбувається звичайно наприкінці літа й восени, але в деяких видів навесні. Це явище впадає в око в погожі осінні дні "жіночого літа". Особливо ефектні масові осінні польоти павуків, де можна бачити пливучі в повітрі цілі "килими-літаки" по декілька метрів довжиною, що полягають із безлічі переплутаних павутинок. У деяких видів, особливо дрібних, на павутині розселяються й дорослі форми. Павуки можуть підніматися струмами повітря на значні висоти й переноситися на більші відстані. Відомі випадки масової появи дрібних павуків, що залітали на судна в сотнях кілометрів від берега [12].

Загальна тривалість життя павуків дуже різна. Більшість видів закінчує життєвий цикл протягом року. У форм помірного клімату звичайно зимують яйця в коконі або молодь. У цьому випадку нерідко спостерігається осінньо-зимова діапауза, розвиток яєць восени припиняє, незважаючи на те що в природі ще достатнє тепло, і відновляється тільки наступною весною після тривалого зимового охолодження яєць. Серед павуків південних, особливо тропічних, районів є чимало таких, які можуть розмножуватися періодично протягом усього року . Залежно від тривалості життя дорослих особин покоління або випливають безупинно один за одним, або накладаються в часі. Такі й деякі наші будинкові форми, наприклад Tegenarіa, що живуть по років. Найбільш довговічні великі павуки- птицеяды, які живуть не менше 7-8 років, а самка Eurypelma calіfornіca жила в неволі навіть 20 років [3].

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 


Подібні статті

Особливості будови і біології павуків
Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших, є паву ...

Антигени, їх властивості та будова
Антиген - функціональне поняття. Ним може бути будь-яка речовина, що здатна викликати імунну відповідь. Потужними антигенами є білки. Це зрозуміло, оскільки більшість процесів імунного розпізнання - це білок-білкові взаємодії. Білковими ...

Головне меню