Жива Земля й життя планети

Можна без перебільшення стверджувати, що очікування кінця світу є неодмінною складовою людської культури двох останніх тисячоліть. Пророцтва про "кінець світу", зокрема, містяться в Апокаліпсисі, одній з книг Нового заповіту. Причому зі збільшенням знань про природу такі побоювання не зникали, а навпаки іноді різко посилювалися. Подібне явище чітко можна спостерігати на прикладі останніх років, коли людству підносять різноманітні й досить барвисті сценарії подібних катастроф. Оскільки найчастіше в них порушуються питання, що перебувають у компетенції історичної геології, має сенс проаналізувати або хоча б згадати деякі з подібних схем.

Наведемо приклади деяких прогнозів і очікувань. "Комсомольська правда" за 1993 р. викладала схеми одного з дослідників, відповідно до яких "Кінець світу настане через 875 років". Чітко і зрозуміло. Майже як у Ж. Бюффона в XVIII ст., який розрахував, що Земля зникне через 93 291 рік.

Переосмисливши наприкінці 90-х рр. XX ст. катрени Нострадамуса, деякі астрологи заявили: у момент зміни епох планети підійдуть одна до одної на небезпечно близьку відстань, і станеться "Всесвітня катастрофа", що була намічена на 1 березня 2001 року. Хто помилився — Нострадамус чи його інтерпретатори — не відомо. Але поки що кінець світу "не відбувся".

День 26 грудня 2004 року "міг стати останнім днем для всього живого на нашій планеті" — стверджує один з популярних харківських щотижневиків, роблячи посилання на співробітника НАСА професора Девіда Дугласа. Ми відбулися порівняно легко, втративши в результаті цунамі в Південно-Східній Азії лише 280 тис. людських життів. Могло бути набагато гірше, якби вибух нейтронної зірки тридцятирічної давнини в одній з галактик стався на більш близькій відстані.

Парапсихологи сьогодні дійшли похмурого висновку: оскільки останніми роками Сонце навіть у моменти спаду (не зрозуміло, якого?) поводиться з аномальною активністю й частими спалахами, то земне життя наближається до логічного кінця.

Уже в наші дні доктор технічних наук О. Лазарєв, розшифрувавши Біблію й загадкові будівлі давніх пірамід і Стоунхенджа, дійшов висновку про нову очікувану катастрофу у 2056 році. У районі Філіппін станеться вибух кількох вулканів, у повітря злетить осколок земної кори діаметром 1295 м і вагою 1,5 млрд тонн, що пролетить над Україною й вибухне в повітрі над Парижем, розвалившись на три частини; уламки впадуть у районах Біскайської затоки, Нарбонн і Рима, утворивши кратери діаметром 140 км. Це стане поштовхом для роз'єднання Євразії й Африки, але не за схемами руху відомих наразі літосферних плит, а за тими, які описував НостраДамус. І безліч інших не менш цікавих подробиць. Ця катастрофа змінить життя на Землі. Причому, як запевняє доктор, це не фантастика, а наукова гіпотеза!

Подібних прикладів можна навести безліч. Цікаво зрозуміти, яку конкретну причину та схему сценарію очікуваної катастрофи наводять її прихильники. Найчастіше небезпеку пов'язують із стиканням Землі з якимось космічним тілом, своєрідною астероїдною та кометною її причиною. За час спостереження над космосом вдалося з'ясувати, що до нашої планети летіли мільйони небесних тіл. Досить добре вивчені час і наслідки падіння на земну поверхню великих метеоритів; про це ми вже неодноразово говорили. За час новітньої історії, або останніх 300-400 років, прикладів конкретної загибелі людей від космічних прибульців немає. А міркування про те, що станеться, якщо аналог Тунгуського метеорита впаде на велике місто, — це не прогноз. Тим більше, що точно не з'ясовано, що ж сталося в Сибіру в 1908 році,

І в науці, і в життєвому прогнозуванні часто обговорюються можливі наслідки для розвитку живого такого добре доведеного явища, як періодична зміна магнітної полярності. Іноді навіть уточнюється, що таке відбувається приблизно раз на 250 тис. років. І безупинно відбувалося протягом останніх 300-400 млн років, складаючи періоди переважно прямого, аналогічного сучасному, зворотного або змішаного прояву полярності. Відоме датування найбільш значних змін, що мали місце 320, 250, 165 і 83 млн років тому. Поки що лише одна з цих інверсій збіглася з великим вимиранням, яке сталося на рубежі палеозою й мезозою. І зовсім незрозуміло, чому ми повинні очікувати цього в найближчому майбутньому. А припущення, що ця зміна станеться "от-от", через 30 років і "буквально завтра", звучать на рівні біблійного Апокаліпсиса. Останнім часом дуже популярними стали думки про те, що несталий ротаційний (обертальний) режим Землі створює відцентровий момент, що може призвести до порушення вже сталого обертання й "перемістити полярні райони до екватора". Популярності цій гіпотезі надає те, що вже в 1953 р. така ідея була сформульована Ейнштейном. Один зі сценаріїв такого переміщення зводиться до висновків про те, що "Земля час від часу перекидається", перевертається полюсами до екватора. А іноді навіть уточнюється, що описаний у Біблії Всесвітній потоп був результатом двадцятого подібного перекидання. Причому такі ідеї найчастіше розвиваються в університетах і навіть потрапляють у навчальні посібники!

Подібні статті

Характеристика підродини Шпротоподібні, або Звичайні оселедці (Clupeinae)
Шпротоподібні, або звичайні оселедці, являють собою групу найважливіших для людини оселедцевих риб, що включає північних морських оселедців, сардин, сардинел, шпротів, тюльок і інші роди. Сюди входять 12 родів з 40–45 видами. Види трьох ...

Ссавці Чернігівської області
Коли після важкої праці виїжджаєш на лоно природи і спостерігаєш, як усе живе жадібно підставляє себе під сонячне проміння, купається у ньому, коли дивиться на квітучі луки або обережно підступаєш до таємничого болота, слухаєш пташиний спі ...