Вирощування посадкового матеріалу і товарної продукції

Як зазначається в літературних джерелах, у більшості випадків успішно вирощували цьоголітків веслоноса у невеликих вирощувальних ставах площею 1-2 га з глибинами 1,5-2 м. Стави з інтенсивним заростанням підводною рослинністю для вирощування молоді веслоноса використовувати не слід. Заповнювали стави водою для запобігання проникненню хижих і смітних видів риб через спеціальні фільтри-рибовловлювачі.

Однією з найважливіших умов успішного вирощування всіх вікових груп веслоноса є підтримання належного рівня розвитку природної кормової бази за інтенсифікаційних робіт, зокрема, удобрення ставів органічними і мінеральними добривами, вселення маточних культур кормових ракоподібних (дафнії та ін.) та ряду інших заходів.

Однією з основних причин низького виходу молоді веслоноса з вирощування є інтенсивне вищання її птахами (баклани, чаплі, чайки, крачки тощо). Мальки веслоноса темного кольору, добре помітні у воді, до досягнення маси 20-30 г тримаються переважно у прибережній зоні ближче до поверхні води, де й стають легкою здобиччю птахів. За даними ряду господарств, розташованих у приморських районах, виїдання цьоголітків веслоноса рибоїдними птахами іноді сягає 100 %. У зв'язку з цим основною умовою підвищення виходу цьоголітків з вирощувальних ставів слід вважати успішну боротьбу з виїданням молоді. Для невеликих ставів, де ведеться підрощування і вирощування молоді веслоноса, для захисту її від рибоїдних птахів доцільно застосовувати капронові нитки, сітки і т. ін., натягнуті над водою. Певний ефект може дати також використання різноманітних засобів відлякування птахів. У перспективі доцільним буде вирощування цьоголітків веслоноса в невеличких, захищених від рибоїдних птахів ставах за високих щільностей посадки та інтенсифікації годівлі.

У зв'язку з тим, що веслоніс на першому році життя ловиться на вудку, він може бути об'єктом бракон'єрського лову. Слід також пам'ятати, що у будь-якому віці ці риби надзвичайно легко відловлюються сітковими знаряддями лову.

Під час осіннього облову вирощувальних ставів можна застосовувати делеві рибоуловлювачі, але тільки за постійного відбирання накопиченої риби. Рибовловлювач повинен бути досить просторим, що не дасть змоги струменю води притискати рибу до стінок. Розмір вічка делі, з якої виготовлений рибоуловлювач, має виключати можливість вічкування роструму та голови цьоголітків веслоноса. Веслоніс у рибоуловлювач скочується першим, раніше за білого товстолобика.

За чіткого дотримання нормативних вимог зимове утримання веслоноса у зимувальних ставах не становить особливих труднощів, але, враховуючи цінність об'єкта, зимувати йому краще окремо від інших видів риб. Порівняно з нормами, прийнятими у коропівництві, доцільно також у 3-4 рази зменшити кількість (масу) посадки риби у зимівники.

Перевозять цьоголітків веслоноса у живорибних машинах та інших транспортуючих місткостях за постійної аерації води. На 1 м3 води завантажують 60-70 кг риби. Веслоніс добре витримує профілактичну обробку органічними фарбниками, зокрема, фіолетовим К.

Як показує досвід окремих рибних господарств Росії, вирощувати молодь веслоноса доцільно в три етапи. На першому етапі витримування, переведення на змішане живлення і підрощування до маси 200 - 300 мг здійснюють в басейнах, лотках, апаратах "Амур" і в установках із замкнутим циклом водопостачання. На другому етапі вирощування молоді до маси 1 - 3 г здійснюють в монокультурі в басейнах, садках, невеликих ставах площею до 0,5 га, при цьому необхідно передбачити охорону риб, насамперед - від рибоїдних птахів. На третьому етапі цьоголітків веслоноса вирощують у полікультурі з іншими видами риб до маси не менше 100 г .

Разом із тим слід враховувати, що відпрацьованої технології вирощування посадкового матеріалу веслоноса в ставах з чітким визначенням зональних нормативів поки що немає. На думку В.К. Виноградова (1997), завершився лише перший етап рибогосподарського освоєння веслоноса - сформовано вихідні маточні стада, в основному розроблено промислову технологію штучного відтворення. Для подальшої реалізації програми широкомасштабного промислового освоєння веслоноса мають бути також визначені зональні нормативи виробництва товарної продукції даного об'єкта в ставах та інших видах внутрішніх водойм.

При товарному вирощуванні веслоноса насамперед зважають на стан природної кормової бази ставів. При цьому щільність посадки різних за масою річняків і дволітків веслоноса (залежно від циклу ведення господарства) в полікультурі з іншими видами риб може змінюватись у межах 150-300 екз./га. За дефіциту посадкового матеріалу та необхідності максимального використання значних потенційних можливостей росту веслоноса виправданими можуть бути й значно менші щільності посадки цих риб в полікультурі (50-60 екз./га). Позитивні результати можуть бути одержані при вирощуванні веслоноса у полікультурі з білим товстолобиком, коропом і білим амуром. При вирощуванні риби за випасною технологією короп у такій полікультурі має підпорядковане значення, його щільність посадки визначають лише, зважаючи на запаси м'якого зообентосу. Білого амура використовують як біомеліоратора, що стримує заростання ставів макрофітами, інтенсивний розвиток яких у ставах з веслоносом не бажаний: площа заростання ставів не повинна перевищувати 15-20 % акваторії. Щільність посадки білого товстолобика на першому (експериментальному) етапі введення веслоноса у ставову полікультуру доцільно зменшити на 20-30 % від нормативних, рекомендованих для даної місцевості. Впровадження нового структурного варіанта ставової полікультури дає змогу без істотних змін існуючої технології одержувати до 500 кг/га товарного веслоноса. Зважаючи на біопродукційний потенціал ставових водойм, крім зазначених видів риб, до складу полікультури з веслоносом, як додаткові об'єкти вирощування, можна вводити малоротого та чорного буфало, чорного амура, а в ставах з підвищеним рівнем мінералізації води пеленгаса. Насамперед це стосується ставових господарств півдня країни. У спускних водоймах за необхідності можливе також використання хижих видів біомеліораторів (соми, щука та ін.).

Подібні статті

Життєві форми організмів
Життєва форма визначається як пристосованість організмів до комплексу факторів середовища та певного способу життя. Вперше життєві форми були виділені у рослин. Ще Теофраст класифікував рослини, виділяючи серед них дерева, чагарники, напів ...

Регуляція обміну речовин. Терморегуляція
Процес обміну речовин в організмі складається з кількох тисяч хімічних реакцій, які протікають в організмі. Обмін речовин являє собою єдність двох процесів: асиміляції і дисиміляції. Асиміляція супроводжується посиленням дисиміляцій ...